Гарлан Кобен - Твоя перша остання брехня

І, якщо це один або три, це точно означає, що Ізабелла збрехала. Вона бачила Джо на тому відео. Єдина причина, чому Ізабелла вдала, що не бачить його, забризкала Майю перцевим спреєм, схопила SD-картку й утекла, була доволі простою: вона в це вплутана.

Майя сіла в авто, увімкнула двигун та плейлист. «Imagine Dragons» сказали їй не підходити надто близько, усередині темно, там ховаються демони.

Вони і половини правди не знали.

Вона увімкнула додаток для GPS-трекера, причепленого до авто Гектора. По-перше, якщо Ізабелла і має до цього стосунок, вона не діятиме самостійно. Її мати, Роза, яка тієї ночі була на яхті, теж причетна. І брат Гектор. По-друге (щось вона сьогодні мислила математично), звісно ж, існує ймовірність, що Ізабелла справді поїхала кудись далеко, та Майя сумнівалася. Вона десь поряд. Питання лише в тому, де її шукати.

Вона дістала пістолет зі скриньки, перевірила додаток і побачила, що пікап Гектора зараз стоїть біля житла слуг у Фернвуді. Майя ввійшла в історію, продивилася всі місця, де пікап бував за останні дні. Єдиним місцем, не пов’язаним з роботою ландшафтника, був багатоквартирний будинок у Патерсоні, Нью Джерсі. Звісно ж, там могли мешкати його друзі або дівчина. Але щось тут не так.

То що тепер?

Навіть якщо Ізабелла ховалася там, вона ж не могла просто поїхати туди й почати гамселити у двері. Потрібно діяти активніше, зараз усе зводилося до цього. Вона мала більшість відповідей. Тепер потрібно дізнатися решту й покласти всьому край, раз і назавжди.

Задзвонив мобільний. Вона побачила, що це був Шейн.

— Алло?

— Що ти накоїла?

Від його голосу в Майї кров захолола.

— Це ти про що?

— Детектив Кірс.

— А що з ним?

— Він знає.

Майя нічого не сказала. Стіни навколо неї зсунулися.

— Він знає, що я перевіряв для тебе ту кулю.

— Шейне…

— Клер та Джо вбили з однієї зброї, Майє. Як таке до біса могло статися?

— Шейне, послухай мене. Ти маєш мені довіритися, гаразд?

— Ти все повторюєш «довірся мені», наче це якась мантра.

— Не варто було цього казати.

«Усе марно, — подумала вона. — Зараз йому ніяк усього не пояснити».

— Мені треба бігти.

— Майє?

Вона поклала слухавку й заплющила очі.

«Відпусти це», — сказала собі й рушила далі тихою дорогою, відволікшись на дзвінок Шейна, на розповідь Крістофера Свейна, на всі ті емоції й думки, що вирували в її голові.

Може, це пояснює те, що сталося далі.

Їй назустріч їхав фургон. Дорога на три смуги була вузькою, тож вона повільно перемістилася на одну смугу праворуч, щоб авто змогло її об’їхати. Але коли фургон наблизився, то різко рвонув ліворуч, просто перед нею.

Майя вдарила по гальмах, щоб не зіткнутися з ним. Тіло кинуло вперед на пасках безпеки, а зона інстинктів виснувала: її атакують.

Фургон відрізав їй можливість руху, тож вона потягнулася до коробки передач, аби дати задній хід, коли почула, як у вікно постукали. Повернула голову й побачила пістолет, направлений їй у голову. Боковим зором помітила, що біля вікна з боку пасажирського сидіння стоїть іще хтось.

— Усе гаразд, — крізь скло голос чоловіка ледве чувся. — Ми не завдамо вам шкоди.

Як він зміг так швидко дістатися її авта? Він не вибрався з фургона, не вистачило б часу. Значить, усе ретельно сплановано. Хтось зрозумів, що вона поїде в «Солмані». Дорога була тихою, машин мало. Тож ці двоє, мабуть, ховалися за деревами. Фургон зупинив її, і вони з’явилися.

Майя сиділа непорушно й обдумувала варіанти.

— Будь ласка, виходьте з машини й ходімо з нами.

Варіант Перший: дотягнутись до коробки передач і дати задній хід.

Варіант Другий: дістати пістолет із кобури.

Проблема з обома варіантами була проста. Чоловік цілився їй у голову. Можливо, його товариш з іншого боку — теж. Вона не Вайатт Ерп, і це не «Кораль O.K.». [49] Вайатт Ерп — маршал, що застрелив трьох членів злочинного угрупування «Ковбої» біля «Коралю О.К.» у найвідомішій в історії Дикого Заходу тридцятисекундній перестрілці, що сталася 26 жовтня 1881 року в Томбстауні, Аризона. Якщо він захоче її застрелити, у неї не буде шансів вчасно дотягнутися ні до коробки передач, ні до пістолета.

Тоді лишається Варіант Третій: вийти з автомобіля…

Саме тоді чоловік зі зброєю сказав:

— Давайте, Джо чекає.

Бокові двері фургона почали від’їжджати убік. Сидячи в машині, тримаючи руки на кермі, Майя відчувала, як серце б’ється об її ребра. Двері фургона зупинилися на півдорозі. Майя скосила туди очі, але всередині нічого не було видно. Вона повернулася до чоловіка з пістолетом.