Франк Тільє - Пазл

Погляд Гадеса став жорстким, Ілан уже бачив такий під час психологічних тестів.

— Ні, цього ми точно ніколи не робили. Гра має свої межі. Проникати зі зломом до помешкань людей або навмис­но порушувати їхню тілесну цілісність не в наших правилах. Мені шкода, що стався такий прикрий збіг.

— Вам шкода? А я ледь не здох від страху! До Беатриси Портінарі мене привів лист, який украли з моєї вітальні. Ті крадії точно були ваші.

— Ні, повторюю вам. Ми справді підкинули вам листа на ім’я Беатриси Портінарі, маючи надію на те, що ви врешті-решт зв’яжетесь із нею і, як наслідок, знайдете «труп», який має привести вас до мене. Ви кажете, вкрали? — Він нахмурив брови.— Чи міг до вас проникнути хтось із конкурентів, щоб усунути вас зі змагання?

Конкуренти… Ілан взагалі не розглядав такої можливості, адже, крім листа, вкрали ще й батькову мапу. Він на мить подумав про Наомі Фей, а тим часом Гадес про­довжував:

— Я подивлюсь, чи мені вдасться дізнатися трохи більше про інших кандидатів, і можу вас запевнити: того, хто шахраював, буде виключено з гри. Факт лишається фактом, що, на щастя, ця крадіжка не завадила вам продовжити гру і встановити зв’язок між листом і Хелен, високою брюнеткою у шкіряній куртці, з якою ви кілька разів перетинались. Маю визнати, я трохи боявся, адже ви затримались, і гра ледь не вислизнула у вас з-під носа.

— А як щодо номера машини? Ви знали, що в моїй родині хтось працює в жандармерії? — запитала Хлоя.

— Саме так. Ми маємо доступ до певних даних.

Він поклав два конверти на стосик інших.

— Ми порозставляли зачіпки, частинки пазла, ви їх успішно склали у встановлений термін. Вам обом поща­стило, ви останні учасники. Ви, Хлоє Сандерс,— кандидат номер 7, а ви, Ілане Дедіссе,— номер 8. Запам’ятайте ці цифри. За останніми даними, інші кандидати приїдуть за дві-три години, але, на жаль, для них це вже буде запізно. Вони знайдуть порожні приміщення. І залишаться наодинці з усіма своїми сумнівами. «Параноя» вмить зникла… Через кілька місяців вона знову з’явиться, для нової партії, десь в іншій точці світу.

Хлоя підійшла ближче, абсолютно приголомшена.

— А якби Ілан зателефонував до поліції? А якби скористався зброєю?

— У першому випадку вас би тут не було і ви не мали б шансу на участь. У другому… Визнаю, у нас були б величезні неприємності. Ми не можемо передбачити, що окремі учасники мають у себе вдома вогнепальну зброю і готові її застосувати.

— А фото в лабораторії, на якому ми з Іланом у горах? Звідки воно? Ви давно за нами стежите?

Гадес одягнув теплу куртку і взяв конверти і пакет з викруткою.

— Стежити — не зовсім влучне слово, але ми справді цікавились вами. У цих конвертах — досьє на кожного з вас, ми слідкуємо за найвидатнішими кандидатами, які виявлять наполегливість і йтимуть до кінця, хай би що трапилось. Ви серед них, як і ваші попередники, які уже в дорозі до кінцевого пункту призначення. Ви — вишенька на торті, і це обіцяє незабутню партію.

— Хто фінансує гру? Хто за все це платить?

Він комусь зателефонував.

— Дюк? Я виїжджаю на останній машині. Ми вирушаємо через десять хвилин. Будьте готові.

Він поклав слухавку.

— Погодні умови ускладнюються,— сказав він.— Насувається заметіль. Боюсь, якщо ми ще затримаємось, то будемо заблоковані снігом.

Ілан обхопив голову руками. Він не міг зрозуміти.

— І ви гадаєте, що ми отак поїдемо з вами? Ні, ви, напевно, хворий?

— Ви їдете зі мною або додому. Якщо оберете пригоду, то максимум через п’ять днів повернетесь додому святкувати Різдво, можливо, з трьомастами тисячами євро і бонусом у руках. У машині попередите кого захочете — родину, друзів, шефа.

Ілан ніяк не відреагував, Хлоя сором’язливо кивнула.

— Зараз саме час ускочити в останній вагон. Після цього гра зникне, щоб піти далі, а ви будете остаточно викреслені зі списку потенційних учасників, незалежно від того, коли і в якій країні проходитимуть наступні ігри.— Він посміхнувся Хлої.— Навіть якщо зміните зовнішність.

Він підвівся і попрямував до дверей.

— Ви вступаєте в гру або відмовляєтесь. У вас десять хвилин на роздуми, але не забувайте: якщо ви обоє тут — це тому, що ви найкращі. І вам на замітку: інші кандидати теж пройшли моторошні відбіркові випробування, але, нарешті прибувши сюди, не вагалися.

— Кандидатів усього вісім, так? — спитала Хлоя, вказавши на конверти.

Гадес посміхнувся їй.

— Саме так, включно з вами. Чекаю на вас у машині.