Харлан Кобен - Додому

Для маленької дівчинки увага була завелика. У неї почалися нічні кошмари. Анжеліка Ваятт навіть на два роки покинула всі справи, поїхавши з дитиною до Франції, але це лише призвело до ще більших чуток та інсинуацій, найпоширенішими з яких були ті, що Анжеліка Ваятт утратила можливість зніматися в кіно. Це було її покликання.

Що ж тоді робити?

Анжеліка Ваятт таємно повернулася до Сполучених Штатів і знайшла цей приватний будинок у Нью-Джерсі. Вона віддала свою дочку до державної школи під псевдонімом Емма Бомонт, хоча з часом до неї причепилося прізвисько Ема. Дідусь і бабуся Еми дбали про неї, коли Анжеліка була на знімальному майданчику.

Ніхто не знав, хто батько її дочки, крім, звісно, Анжеліки.

Навіть Ема.

— Я справді за тебе рада, — сказала йому Анжеліка Ваятт.

— Дякую. Як ти?

— Добре. Сьогодні їду на зйомки в Атланту. Я сподівалася, що Ема зможе поїхати зі мною, але, здається… е-е… вона зараз заклопотана іншим.

— Тобто Міккі?

— Так.

— Вони хороші діти.

— Це її перший хлопець, — зауважила Анжеліка.

— Він гарно до неї ставитиметься.

— Я знаю, але моя дівчинка… Чи це надзвичайно банально казати, що вона виросла занадто швидко?

— На банальність перетворюється те, що доречно.

— Це розбиває мені серце, — усміхнулася Анжеліка. — Вони всі в підвалі. Ти знаєш, де це?

— Так, дякую, — кивнув він.

Уздовж сходів до підвалу висіли плакати з фільмів, де грала Анжеліка Ваятт. Ема вивісила їх проти волі матері. Підвал, як пояснювала Ема, був єдиним місцем, де вона не хотіла приховувати нічого, що пов’язано з нею справжньою. Майрон вважав це зрозумілим.

Троє підлітків — Міккі, Ема й Ложка — порозлягалися на трьох величезних висококласних кріслах-мішках. Усі троє друкували щось на ноутбуках із шаленою швидкістю.

— Здоров, — привітався Майрон.

— Здоров, — відповіли всі троє, не підвівши голови.

Ема першою закрила свій ноутбук і встала. Сьогодні у її одягу були короткі рукави, і Майрон бачив багато татуювань. Спершу татуювання турбували Майрона. Хай якими поширеними є татуювання сьогодні, Ема була єдиною старшокласницею в середній школі, що їх мала. Міккі пояснив йому: татуювання Еми тимчасові, майстер тату на прізвисько Агент пробував малювати на ній різні узори, тож усі вони зітруться за кілька тижнів.

— Агов, Ложко, — гукнув Міккі.

— Секунду, я упорядкую те, що ми знайшли, — відказав Ложка. — Побалакайте тим часом.

Ема й Міккі повернулися до Майрона. Він міркував, чи варто вплутувати їх у це все — вони вже й так пережили надміру таких подій, як на дуже молодих людей — але, як зазначив Міккі, це було те, що вони зробили.

Майрон дещо пригадав.

— Есперанса сказала, що ти хочеш із нею зустрітися.

— То радше мені було треба, — пояснила Ема.

— Це було нам обом потрібно, — уточнив Міккі. — Ми також розмовляли з Великою Сінді.

— Про що?

Міккі й Ема обмінялися поглядом.

— Маленька Покахонтас і Велика Матуся, — сказала Ема.

— Що з ними?

— Можливо, вони були кумедними в свій час, — відповіла Ема. — Але не тепер.

— Це просто сентименти, — сказав Майрон. — Вони не хочуть нікому зашкодити. Все це просто ностальгічне повернення в минуле.

— Есперанса аргументувала так само, — промовила Ема.

— Часи змінюються, Майроне, — додав Міккі.

— Ми просто запропонували їй зв’язатися з моїм другом Навахо.

— Як усе пройшло? — запитав Майрон.

— Не знаю. Вони ще не говорили.

— Готово! — гукнув Ложка. Він помахав Майронові. — Ходіть, гляньте.

Ложка залишився сидіти у величезному кріслі-мішку. Майрон нахилився і вмостився поруч із ним, у його хворому коліні злегка хруснуло. Ложка поправив окуляри та вказав на екран.

— Темрін Роджерс, — почав він, — майже не буває в соціальних мережах. У неї є профілі у Фейсбуку та Снепчаті , але вона рідко їх використовує. Все, що вона робить, приховане налаштуваннями приватності. Ми припускаємо, що це тому, що її батько — багатий менеджер гедж-фонду. Сім’я особливо не висовується. Встигаєте за мною?

Майрон усе намагався вмоститися на кріслі-мішку. Було важко влаштуватися там зручно.

— Встигаю.

— Нам відомо про її літню інтернатуру на телестанції. Ми знаємо, що їй шістнадцять років. Знаємо, що вона навчається в елітній закритій школі під назвою «Сен-Жак» у Швейцарії, — Ложка подивився на Майрона. — Ви знали, що у Швейцарії незаконно тримати лиш одну морську свинку?

— Ложко, — гукнула Ема.