Наталія Кушнєрова - Прірва для Езопа

— А найпідліше те, що ми нічого не отримаємо за його страховим полісом. Якби те усе трапилось на три дні пізніше… Але ти, любчику, не побивайся, що все так вийшло. Він і справді заслуговував на такий кінець. Сподіваємося, що у заповіті він відписав і тобі якусь дещицю. Вірко, ну чого ти ганяєш голою попід вікнами? Про нас уже й так теревенять казна що.

Аліна помилувалася на своє відображення у дзеркалі, відзначила, що чорний колір їй дуже до лиця, і подалася на кладовище намовити інтелігентного удівця до партії бриджу.

З нагоди жалоби ресторан було зачинено на неозначений строк, а усю обслугу звільнено.

Віра, затінивши вікна, чекала на появу сонця, яке знімало мігрень, а я тинявся поверхами і сходами, які іще зберігали поволі зблякаючі відбитки недавніх пожильців і завсідників колись знаменитого французького ресторану.

Інтелігентний удівець мало гопки не скаче, аби сподобатися моїм дамам. Він веде розумні теревені, тоді збивається на жалібну сльозу і бідкається на самотність. Він іще не може вирішити, котра із дам могла б замінити його дорогу, гаряче кохану дружиноньку, що він нестямно любив сорок подружніх років, і от тепер, коли він, іще мужчина у повному соку, і таке інше, і тому подібне…

Ми вже знаємо із досвіду, що перший день із новим партнером — дуже важливий для гри. Усі оті дурні ніяк не можуть втямити, що дві гарненькі жіночки уміють грати в карти, і то так, що за кілька днів їхнім новим партнерам треба бігти до банку за грошима, бо — о ні, пробачте ласкаво, ми не приймаємо чеків, навіть такого поважного банку!..

Тому перший день із новим партнером присвячується усяким дурницям, як ото філософським, богословським чи науковим теревеням, а коли партнер не дотягує до того рівня, то Аліна з Вірою мають напоготові інші цікаві для чоловіків теми — машини, спорт, рибалка, нумізматика і таке інше. Мені належиться мовчати, розігруючи Rain mann'a.

Мої дами обирають тему масонства і мандрів. Обидві фліртують при цьому так шалено, що дядечко, закохавшись у ту і іншу одночасно, збивається у розмові на багатожонство і гаремне райське життя. О, леле! Здається, ми таки добряче його поскубаємо, цього фарбованого павича, котрий уже збирається записуватися до масонства, аби мати честь супроводжувати шановних дам у мандрах.

Віра підморгує мені правим оком. Це означає, що новий клієнт заслуговує на певні інвестиції, себто, на келишок шампанського, і я маю поставити до столу відерце з льодом, і пляшечку удовиці Кліко, яка завжди справляє належне враження, а за даних обставин пасує до Аліниного жалобного капелюшка.

Ми п'ємо вже другу пляшку, і наш кандидат до масонів визнає, що багато чого пропустив у цьому житті, бо раніше навіть не уявляв, як то мило — пити на сніданок замість настою ромашки добре вино, а я раптом відчуваю, що не можу більше зносити його на дух і що коли він прийде наступного ранку, то йому трапиться якась прикра пригода.

Аліна, яка по-тваринному відчуває настрій співрозмовника, а мене взагалі розуміє навіть без слів, аби уникнути сцени, яку я зараз улаштую, тоном доброї матінки відправляє мене прибрати на горищі старі картони.

— Бачите, пане Як-там-вас-звуть, ми заходилися робити ремонт і чекаємо на маляра. Тож, вибачте, сьогодні гри не буде.

Я знаю, що Аліна не вибачить мені дві пляшки дурно розпитого шампанського, я знаю, що у нас катма грошей, а завтра прийде черговий рахунок за інтернат для Андрійка, а потім прийде рахунок від лікаря, який порятував моє нікчемне життя, хоча я і не просив його про це, а потім я уже побачив, як ми змушені будемо відкрити у нашому замку певний заклад, понавішувавши при вході червоних ліхтарів, і я проводжатиму клієнтів сходами до покоїв моїх благодійниць і приятельок, і бідна Аліна, затягнута у шкіряний комбінезон, зароблятиме на схилі своїх років на теренах «садо-мазо», а бідна Віра, незугарна до будь-якої роботи, перебере на себе менш вимогливе чоловіцтво…