Тесс Герритсен - Асистент

— І ви хочете сказати, що він так чинив через оце? — запитала Ріццолі, показуючи на тріщину в черепі.

— Так.

— Годі вам!

— Подивіться на знімок, детективе. Бачите місце розташування тріщин? Яка частина мозку під ним розташована?

Ріццолі озирнулася на Діна. Він поглянув на неї позбавленим емоцій поглядом.

— Лобні долі, — сказав він.

Губи О’Доннел ворухнулися в слабкій посмішці. Її явно тішила нагода кинути виклик давньому суперникові.

— Навіщо було зроблено ці знімки? — запитала Ріццолі.

— Адвокат цього чоловіка попросив мене провести нейропсихіатричну експертизу. Я використовувала Вісконсинський тест сортування карток і категоріальний тест Гольстена-Райтена, а також замовила МРТ — магнітно-резонансну томограму мозку. І всі ці тести показали один і той самий результат: обидві лобні долі цього чоловіка дуже постраждали.

— Однак, за вашими словами, він цілком одужав після травми.

— Він з вигляду одужав.

— То його мозок був травмований чи ні?

— Навіть із дуже травмованими лобними долями людина може ходити, розмовляти і займатися повсякденними справами. Ви можете говорити з людиною, яка пережила лоботомію, і не помітити нічого дивного. Однак травма, поза сумнівом, є. — Вона показала на рентґенівський знімок. — Це називається лобним синдромом. Лобні долі відповідають за нашу здатність до прогнозувань і суджень. Якщо ці долі травмовані, відбувається розгальмування. Ви поводитеся неадекватно і не відчуваєте жодної провини чи емоційного болю. Втрачаєте здатність контролювати свої насильницькі імпульси. А вони є в нас усіх. У кожного трапляються моменти люті, коли хочеться завдати удару. Протаранити своєю машиною водія, який нас підрізав. Я впевнена, що ви розумієте, про що я, детективе. Про таку злість, коли хочеться завдати комусь болю.

Ріццолі мовчала, не маючи відповіді на ці правдиві слова.

— Суспільство сприймає акти насилля як вияви зла чи аморальності. Нам кажуть, що ми маємо цілковитий контроль над своєю поведінкою. Що абсолютно кожен із нас має волю і вибір. Однак нами керує не лише моральність, а ще й біологія. Лобні долі допомагають інтеґрувати думки і дії. Допомагають зважити наслідки дій. Без такого контролю ми стаємо жертвами всіх диких імпульсів. Так сталося із цим чоловіком. Він втратив здатність контролювати свою поведінку. Мав сексуальний потяг до своєї дочки — і домагався її. Дружина розлютила його — він забив її до смерті. Час від часу у всіх нас бувають тривожні чи неприйнятні думки, нехай навіть минущі. Ми бачимо привабливого незнайомця і думаємо про секс. Одна думка — от і все. Але якби ми піддавалися імпульсам, що тоді було б? Якби ми не могли зупинити себе? Цей сексуальний потяг міг би призвести до зґвалтування або й чогось гіршого.

— І в цьому полягала його лінія захисту? «Мозок змусив мене так вчинити»?

В очах доктора О’Доннел спалахнуло роздратування.

— Лобний синдром — це офіційний визнаний діагноз.

— Гаразд, а на судовому засіданні це спрацювало?

Холодна пауза.

— Наша судова система все ще оперує визначеннями ненормальності, запозиченими із дев’ятнадцятого століття. Нічого дивного, що суди не сприймають аргументів неврології. Цього чоловіка готують до страти в Оклахомі.

Доктор О’Доннел похмуро висмикнула знімки з негатоскопа і поклала в конверт.

— А до чого тут Воррен Гойт?

О’Доннел повернулася до свого письмового столу, взяла ще один конверт і дістала інші рентґенівські знімки, які прикріпила до негатоскопа. Ріццолі знову побачила череп у передній і бічній проекції, але цього разу менший. Дитячий.

— Цей хлопчик упав, коли ліз на паркан, — сказала О’Доннел. — Він упав обличчям вниз на тротуар і вдарився головою. Ось фронтальна проекція. Бачите крихітну смужку, яка йде вгору над його лівою бровою? Це тріщина.

— Бачу, — сказала Ріццолі.

— Прочитайте ім’я пацієнта.

Ріццолі подивилася на квадратик у кутику плівки. Так містилися ідентифікаційні дані. Прочитавши їх, Ріццолі мовчки застигла на місці.

— Йому було десять років, коли це сталося. Нормальний активний хлопчик, який зростав у заможному передмісті Г’юстона. Принаймні про це свідчить його педіатрична картка і характеристика з початкової школи. Здорова дитина, інтелект вище від середнього. Він добре ладнав з іншими дітьми.

— Поки не виріс і не почав убивати.

— Так, але чому Воррен почав убивати? — О’Доннел показала на знімки. — Ця травма могла стати одним із факторів.