Мішель Френсіс: Дівчина мого сина

«Три вечори поспіль, — подумала вона з усмішкою. — З ким зустрічаються впродовж трьох вечорів поспіль? Що в цій дівчині такого особливого?» Поки вона думала про Черрі, то згадала ще одну дівчину, трохи старшу за її сина. Роуз, перша дитина Лаури, була ідеальним немовлям: спала та їла за розкладом. Саме тому було так незвично, коли лише за кілька днів її ледь вдалося розбудити, щоб погодувати. Коли через три години це повторилося, Лаура захвилювалася достатньо, щоб відвезти її до лікаря. Той лише глянув на дівчинку й відразу ж заквапився в лікарню. Їй встановили діагноз: стрептокок групи Б, спричинений невиявленими бактеріями в родовому каналі. Через двадцять чотири години лікарі повідомили їм, що Роуз помирає, і вже за дві години дівчинка померла в неї на руках. Їй було рівно сім днів.

Провина майже зламала її так само, як і їхній шлюб. Лауру гризла думка, що Роуз могла б вижити, якби вона пішла до лікарів, коли та заснула під час першого годування. Їх урятувало те, що Лаура знову завагітніла. Через десять місяців, коли вже народився Даніель, вона присягнулася, — неважливо, чи її хтось чув, — що присвятить своє життя цій крихітці й ніколи не допустить, щоб із ним щось сталося.

Кіт опустився на її м’які стегна і, коли лисиця зникла, з полегшенням примружив очі, а Лаура почала перебирати його хутро. Він спостерігав за божевільними метеликами, зрідка зиркаючи на них, але був або надто втомлений, або надто лінивий, щоб зробити щось більше. Лаура обережно хитнулася в кріслі й з ніжністю подумала про дівчину, з якою ще не була знайома: вона була такого ж віку, як могла б бути її власна дочка.

Черрі ще ніколи не ходила на побачення три вечори поспіль. Вони підійшли до Гайд-парку [4] Королівський парк площею 1,4 км2 у центральній частині Лондона. , пройшли повз Меморіал принца Альберта [5] Монумент у Кенсінгтонському парку Лондона, встановлений королевою Вікторією на честь свого чоловіка Альберта, який помер у 1861 році від тифу. й перетнули озеро Серпентайн [6] Невелике штучне озеро в Гайд-парку, площею 12 гектарів, створене в 1730 році. . Даніель ніс кошик для пікніка, а Черрі тримала килимок. Там, де він торкався її тіла, Черрі спітніла й спробувала пересунути його так, щоб максимально зменшити контакт. На зміну нещадно спекотному дню прийшов вечір, схожий на середземноморський. Сонце ще не сіло, і щонайменше чотири години мало бути видно, тому в парку було чимало людей, сповнених невимушеною святковою жвавістю й оптимізмом. Черрі теж почала насолоджуватися цією атмосферою. Перші кілька побачень уже в минулому, як і ймовірна незграбність та надзвичайна ввічливість, і між ними почав формуватися невидимий зв’язок. Вона вже знала, що він мав серйозні наміри стати кардіологом, любив кататися на велосипеді й сплавлятися на плоту, писав лівою рукою, але їв правою. А йому вже було відомо, що вона любила полуниці, але не полуничний джем, що її батько помер, коли вона ще була малою, що раніше вона жила з мамою, але через те, що та мусила багато працювати, вони дуже мало бачилися.

Вона змовчала, що квартира розташовувалася в зубожілій частині Кройдона [7] Один із районів Лондона. , де вулиці постійно були завалені будівельним сміттям, порожніми пивними бляшанками, викинутими м’якими меблями, іншими залишками та незрозумілим промоклим ганчір’ям, і виглядали так, наче всередині їхньої брудної обгортки й досі було щось плебейське. Коли Черрі була ще дитиною, у їхній родині завжди було мало грошей, а після смерті батька їх стало ще менше. Він був таким дурним, таким егоїстичним, що навіть не застрахував своє життя. Її матері довелося працювати понаднормово у величезному гіпермаркеті на краю міста лише для того, щоб утримувати їхню крихітну квартирку, і Черрі усвідомила, що її матеріальний світ звузився від дешевого одягу до поношеного, відсутності жодних канікул, окрім нечастих поїздок на пляж, та сорому в школі. Грошей не було навіть на щорічне фото, і в той час, коли всі її друзі збиралися разом і весело обговорювали, хто біля кого стоятиме наступного року, Черрі стояла збоку, зневажена й засоромлена. Вона ненавиділа бути бідною. Ні, усе це Черрі залишила при собі й сказала щось розпливчасте про те, що вона родом із Сюррею, частиною якого був Кройдон, якщо не зважати, що це було сотні років тому. Вони розповідали про себе все більше, а разом з обізнаністю прийшла й сердечність, тож вони могли почати жартувати й ніжно піддражнювати одне одного, зміцнюючи той зв’язок. Відбувся вже й їхній перший поцілунок, і не можна було сказати, що цей досвід виявився неприємним: насправді Черрі усвідомила, що вважала Даніеля шалено привабливим.