Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

Ленґдон бачив, що Софі вся тремтіла, коли переповідала, що пережила тоді. І він був приголомшений тим, що почув. Софі не лише стала свідком повномасштабного ритуалу, але її власний дід, як виявилось, був Великим магістром Пріорату Сіону. Він був у гідному товаристві: да Вінчі, Боттічеллі, Ісаак Ньютон, Віктор Гюґо, Жан Кокто… Жак Соньєр.

— Він виховував мене як власну дочку, — сказала Софі зі сльозами в голосі.

Софі Неве уникала свого діда, а тепер побачила його в зовсім іншому світлі.

— Чи не час підкріпитися, мої любі? — Тібінґ повернувся до них, розмахуючи бляшанками кóли та коробкою старих крекерів. Він щиро перепрошував за скромну пропозицію. — Наш друг чернець усе мовчить, — пирхнув він, — але всьому свій час.

Він відкусив крекер і глянув на вірш.

— То що нам намагається сказати ваш дід? Де наріжний камінь? Наріжний камінь, обожнюваний тамплієрами.

Софі похитала головою.

Ленґдон сьорбнув кóли й обернувся до вікна, його думки були заповнені óбразами таємних ритуалів та нерозкритих кодів. Під ними мерехтів океан. «Ла-Манш, — подумав він. — Ми вже близько».

Бо камінь тамплієрів — ключ це в а ш .

Літак уже летів над сушею.

— Ви не повірите, — сказав він, обертаючись до інших, — я здогадався, що таке наріжний камінь тамплієрів.

Очі Тібінґа стали як блюдця.

— Ви знаєте, де наріжний камінь?

Ленґдон усміхнувся.

— Не де він, а що це таке.

Софі підсунулася ближче, щоб слухати.

— Я гадаю, що наріжний камінь — це головний камінь, так? І може читатися, як кам’яна голова, — заговорив Ленґдон, насолоджуючись знайомим збудженням академічного відкриття. — Це не камінь на могилі.

Він обернувся до Тібінґа.

— Лью, в часи інквізиції, від дванадцятого до чотирнадцятого століття включно, церква засуджувала лицарів Храму за всі єресі, правда?

— Правда. Їх звинувачували буквально в усьому.

— І, зокрема, й у поклонінні неправедним ідолам. Тамплієрів засуджували за проведення ритуалів, коли вони молилися кам’яній голові поганського бога…

— Бафомет! — вигукнув Тібінґ. — О Господи, Роберте, ви маєте рацію! Це і є потрібний нам камінь тамплієрів !

Бафомет був поганським богом родючості, якій асоціювався з творчою репродуктивною силою. То була голова барана або козла, і тамплієри вшановували Бафомета, стаючи колом навколо цього зображення і співаючи молитви.

Тібінґ усміхнувся:

— Папа переконав усіх, що голова Бафомета була зображенням диявола. Очевидно, про це йдеться в цьому вірші.

— Але якщо Бафомет — це правильна відповідь, то знову не все зрозуміло, — сказала Софі, вказуючи на літери криптекса, — у слові Бафомет сім літер. А нам потрібно п’ять.

Тібінґ широко усміхнувся.

— Моя люба, а саме тут і знадобиться атбаш.

Тібінґ написав з пам’яті весь давньоєврейський алфавіт, алеф-бейт, користуючись латинськими відповідниками, а не гебрейськими літерами.

A B G D H V Z Ch T Y K L M N S O P Tz Q R Sh Th

— Алеф, бейт, гімел, далет, хей, вав, зайн, хет, тет, йуд, каф, ламед, мем, нун, самех, айн, пе, цадік, куф, реш, шин, тав, — Тібінґ драматично підняв одну брову і продовжив свої міркування: — Формально в мові іврит п’ять голосних не позначено літерами. Тож коли ми пишемо слово Бафомет за допомогою гебрейського алфавіту, то ці голосні опускаються і лишається…

— П’ять літер! — вигукнула Софі.

Тібінґ кивнув і знов став писати.

— Отже, ось так пишеться слово «Бафомет» давньоєврейською. Аби було зрозуміло, я записую голосні малими:

B a P V o M e Th

— Також врахуйте й те, — додав він, — що гебрейською пишеться справа наліво, але ми все одно можемо без проблем застосувати атбаш. Далі ми маємо створити нашу власну схему заміни, переписавши весь алфавіт ззаду наперед паралельно із оригінальним алфавітом.

— Є ще простіший спосіб, — сказала Софі, взявши ручку в Тібінґа, — це працює для всіх дзеркальних замін, включаючи атбаш. Маленька хитрість, якої я навчилася в університеті.

Вона записала першу частину алфавіту зліва направо, а потім знизу другу — справа наліво.

— Фахівці зі зламу шифрів називають це згином. Це вполовину не так складно і вдвічі зрозуміліше.

A

B

G

D

H

V

Z

Ch

T

Y

K

Th

Sh

R

Q

Tz

P

O

S

N

M

L

Тібінґ глянув на її роботу й задоволено гмикнув.

— Справді дуже зручно.

Ленґдон відчув, як посилюється його нервовий дрож.

— Ми підбираємося все ближче, — прошепотів він.