Андраш Беркеші: Агент №13

— Це не має особливого значення, — перебив його Кара, — і не полегшить нам розслідування. Відбитки пальців не знайдено?

— Знайдено багато, але дактилоскопи свідчать, що з них користі мало.

— Човен теж обстежено? — поцікавився Шалго.

Балінт ображено глянув на Шалго, потім на полковника.

— Ось бачите, товаришу полковник, він знову глузує з мене. Шість днів тому вбито людину. Його скинули у воду з човна. А Шалго на сьомий день питає, чи було нами оглянуто човен. Що ж можна сказати у відповідь на таке дурне запитання?

— Ще більшу дурницю, — відповів Кара.

— А я на цей раз не жартую, — сказав Шалго, пошкрябуючи груди. — Навпаки, питаю на повному серйозі і не без підстави.

— Звичайно, човен ретельно перевірили, — відповів Балінт. — Крім весла, дерев'яної решітки на дні та миски тухлої води в ньому нічогісінько не знайдено.

Кара зійшов на сходи тераси і глянув у далечінь. Сонячне проміння уже висушило пару над озером, на поверхні води вигравали сонячні зайчики. Він подякував Балінтові за ґрунтовний виклад справи і запитав, чи в прямий зв'язок із Будапештом. Якщо є, то нехай переключать квартирний телефон Шалго на один з вільних каналів і потурбуються у місцевому відділенні зв'язку про неможливість підслуховування.

— Ви надовго до нас, товаришу полковник? — спитав Балінт.

— Ще не знаю, — відповів Кара і на прощання потис майорові руку. — Зробіть усе можливе, аби знайти цього незнайомця.

Ще перед відходом Балінта Шалго запитав, чи не знайдено в машині Меннела чогось вартого на увагу.

Балінт з підозрою глянув на старого. Йому здалося, що той знову лукавить. Але обличчя Шалго залишалося серйозним, у погляді теж не видно було хитринки. Та саме це знов-таки не сподобалося йому. Він уже вивчив старого настільки, щоб знати: коли він питає про елементарні речі, то робить це не для того, щоб поглузувати, а тому, що має на це дуже поважну причину. Майор не сумнівався, що Шалго теж оглянув і човен, і машину, ба навіть знайшов там щось. І знайшов саме те, що він і сам міг знайти. Але що ж там таке могло бути в машині? Адже вони ретельно все обшукали. Настільки ретельно, що зняли навіть відбитки пальців. Зроблено висновок, що це найбільш сучасний тип легкової машини. Щоправда, таку цілком автоматизовану модель він ще не бачив, але це нічого не міняє. Адже фірма «Мерседес» випускає не менше тридцяти типів легкових автомобілів. В Угорщину ж із них потрапляє всього кілька моделей.

— Оглянули, — відповів він невпевнено, — але нічого підозрілого там не знайдено.

— Спасибі, Міклошку, — сказав Шалго, — ти мене цілком заспокоїв.

Шалго випростався, підійшов до краю тераси і, примруживши очі, подивився вслід майорові, що віддалявся. Коли Фелмері обернувся, йому здалося, що на вустах старого грала лукава посмішка. Потім Шалго почвалав до столу, налив повну склянку вина й залпом вихилив її до дна.

— Що, старий бродяго? — запитав Кара і теж підсів до стола. — Над чим сушиш голову?

— Підсумовую почуте, — відповів Шалго, зручно вмощуючись на лаві. — А ви, молодий чоловіче, чому так багатозначно мовчите?

— Не люблю зайвих слів, — відповів Фелмері.

— Але я хотів би почути вашу думку.

Лейтенант глянув на полковника. Кара дружелюбно кивнув йому. В його погляді можна було вловити підбадьорення. Не бійся, мовляв, висловлюйся. Фелмері розгублено вагався. Його охопило таке почуття, ніби він перед атестаційною комісією.

— Складна справа, — нерішуче сказав він. — Багато чого мені не зрозуміло. Передусім те, чому Меннел хотів навідатися саме до науково-дослідного інституту фармакології і звідки йому стало відомо, яке саме лабораторне обладнання потрібне цьому інститутові. Насторожує й те, що він без попереднього вивчення відразу запропонував вигідніші ціни. На мого думку, ці факти не можна залишити поза увагою.

— Отже, — вставив Кара, — тебе цікавить, як і від кого міг довідатися Меннел про реконструкцію заводу? — Кара звернувся до лейтенанта на «ти», і це було ознакою того, що він задоволений ним.

— Саме так, — ствердив лейтенант.

— Отже, на вашу думку, існує зв'язок між переговорами з інститутом та вбивством, — констатував Шалго.

— Мабуть, так, — задумливо відповів Фелмері. — Але може бути, що Меннела вбив хтось інший, ну, припустімо, за дорученням фірми-конкурента. Хоч, звичайно, це звучить надто романтично. Проте все одно — це злочин.

— Таким чином, ви вважаєте, що і мови не може бути про політичні мотиви вбивства? — спитав Шалго.