Андраш Беркеші - Агент №13

Тільки тепер вони обоє помітили, що Ліза тримає в руці телеграму, яка рясніла видрукуваними на машинці літерами.

— Ви розумієте по-угорськи? — звернулася жінка до Герцога.

— Ні, — відповів той.

— Тоді я вам перекладу. — І Ліза почала повільно читати текст «телекса»:

— «Полковникові Ерне Карі. Наказую негайно арештувати західнонімецького громадянина Отто Губера та кореспондента агентства Рейтер у Відні Вальтера Герцога. Негайно відправляйте їх у Будапешт. За дорученням міністра внутрішніх справ, генерал-майор Годоші».

— Будь ласка, тепер прочитайте самі. — І Ліза передала телеграму Губерові.

Той прочитав. Ліза переклала все точно.

— Погляньте, Вальтере. Сподіваюся, що своє прізвище ви впізнаєте і по-угорськи?

Герцог узяв «телекс» і уважно розглянув його. «Вальтер Герцог», — прочитав він про себе. Поруч побачив і прізвище Губера. Отже, його припущення підтвердилося. Браун таки не забарився з своїми діями.

— Як це потрапило до вас? — запитав він жінку.

Ліза ображено відвернулась:

— Вам я нічого більше не скажу!

— Виходить, — з легкого іронією промовив Губер, — ви все-таки як слід не вивчили ситуацію. Бо ж, коли хочете знати, пані Ліза довірена особа полковника Кари, а разом з тим і моя співробітниця. Може, ви хоч тепер зрозумієте нарешті, яких дров ви наламали. І втім, якби ви уважніше розглянули список агентів, то помітили б, що тринадцятий а них не розшифрований. А звідси вже легко можна зробити висновок, що список був підготовлений для неї, бо матеріали треба ж комусь збирати, чи не так?

— Майте на увазі, — перервала Ліза. — Я згодна на це тільки за умови, якщо ви дасте обіцяні тисячу доларів наперед. Меннел мене обдурив, царство йому небесне.

— Ви їх одержите, пані.

Герцог був уражений почутим. Мимоволі згадалися слова Адама Рустема, які він сказав про Шалго. Що ж, усе правильно. В наші дні навіть папа римський може стати більшовицьким агентом. Правда, старий Рустем висловив цю думку трохи інакше, але зміст той самий. Герцог відчув, що починає вловлювати взаємозв'язок. Губер геніально втерся у довір'я полковника Кари. Він завербував цю жінку і приготував для неї список агентів. Он воно що! Але як логічно, чорти б його забрали! Логічно й те, що розповів Губер про своє повідомлення телексом. Адже Браун добре знає — Меннела втопили, чи принаймні з ним сталося щось подібне. Губер згадав про уламки автомобіля, і Браун повинен був зрозуміти, що операція наштовхнулась на якісь непередбачені перешкоди, тому машину довелось продати. Ця сволота в Бонні й Гамбурзі готова перегризти одна одній горло. І завжди знаходяться йолопи, яких вона використовує для своєї брудної роботи. Як ось, наприклад, і його, Герцога. Але так просто він не здасться! Для нього воля так само жадана, як і для Брауна чи Шлеззіга. Вихід тепер один: примиритися з Губером. У даній ситуації Губера боятися нічого, той його не викаже, бо тоді ж і йому край. З наказу генерал-майора ясно, що їм обом загрожує небезпека.

— Ця жінка справді ваша співробітниця? — запитав він.

— Саме це й доймало Брауна, — відповів Губер.

— Облишмо про те. У нас вийшла неприємна розмова про Грету. Визнаю, я поводився підло. Але не в цьому тепер суть. Якщо те, що ця жінка тільки-но прочитала, правда, нам обом треба тікати. Тікати разом або ж знищім один одного тут, на місці. Вирішуйте!

Перш ніж Губер щось промовив, обізвалася жінка:

— Ходімо зі мною у винний підвал. Там ніхто вас не шукатиме. Побудете кілька днів. Про харчі я подбаю. Тим часом добуду документи, і через три-чотири дні ви зможете втекти через Югославію. Згода?

— Гаразд.

— Тисячу доларів, — нагадала Ліза.

— Я сказав, що ви одержите їх, — відповів Губер. — А що буде з Єллінеком? Його теж доведеться взяти з собою.

— Де ж Єллінек? — запитала Ліза.

— За шість кілометрів звідси чекає на мене з моторним човном, — сказав Герцог. — Там, де шосе повертає до берега.

— Найкраще було б, якби ви написали йому кілька рядків, щоб він довіряв пані Лізі. — Губер звернувся до жінки. — А ви пішли б і передали йому, щоб мерщій був тут.

— Гаразд, — ствердно кивнула головою Ліза. — Проте спочатку я заховаю вас двох. — Вона звернулася до Герцога — Віддайте пістолет. При вас не повинні бути речі, які зможуть вас чим-небудь скомпрометувати. Перед тим, як переходити кордон, віддам.

— Оце вже ні! Зброю я нікому не віддам.

— Тоді залишайтеся тут, — сказала Ліза. — Вирішуйте але хутко! — Вона вийшла на терасу і почала спостерігати зливу. В кімнаті про щось тихо сперечалися.