Ю Несбьо - Червоногрудка

Здесь есть возможность читать онлайн «Ю Несбьо - Червоногрудка» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2012, ISBN: 2012, Издательство: Фоліо, Жанр: Полицейский детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Червоногрудка: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Червоногрудка»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Оі Оегге», а наприкінці 90-х ще й як письменник, автор серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії — «Нетопир» (1997) був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс автору престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вже вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир» та «Безтурботний».
Занурившись у справу про нелегальну торгівлю зброєю, детектив Харрі Холе натрапляє на дуже підозрілу оборудку: хтось за великі гроші придбав гвинтівку з оптичним прицілом. Хто він і на кого збирається полювати? Відповіді немає, а зброя між тим вже діє, вбивства йдуть одне за одним, і «мисливець», схоже, вважає себе непереможним. Харрі іноді здавалося, що він ганяється за привидом. Страшно навіть уявити, хто може стати наступною жертвою. Убивцю слід зупинити за будь-яку ціну, і Харрі вже знає, як це зробити…

Червоногрудка — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Червоногрудка», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Так, значить, ось хто цей хлопець?

Це був особливий, хрипкий голос, який може бути тільки у людини, яка вже багато років п'є, курить і спати не спить.

— Ми знайомі? — запитав старий, не обертаючись.

— Я б сказав, що так.

Старий повернув голову, швидко зміряв його поглядом і знову відвернувся.

— Я не сказав би, що знаю вас.

— Тьху! Ти що, не пізнаєш старого бойового товариша? Пам’ятаєш, на війні?

— На якій війні?

— Коли ми разом билися за спільну справу: ти і я.

— Якщо ти так говориш… А що тобі треба?

— Га? — П'яниця приставив до вуха долоню.

— Я питаю, що тобі треба? — повторив старий голосніше.

— Треба, треба… Та просто побалакати з давнім знайомим, га? Тим більше з тим, кого сто років не бачив. Тим більше з тим, кого давно вважав небіжчиком.

Старий обернувся:

— Я схожий на небіжчика?

Чоловік у червоній куртці дивився на нього такими блакитними очима, що вони здавалися двома кульками з бірюзи. Визначити його вік було абсолютно неможливо. Від сорока до вісімдесяти. Але старий знав, скільки років цьому старому п’яниці. Якщо зосередитися, він, може, навіть пригадає день його народження. На війні вони разом святкували дні народження.

П’яниця зробив ще один крок уперед.

— Та ні, ти не схожий на небіжчика. На хворого — так, але не на небіжчика.

І він виставив уперед величезну брудну долоню, і старий відразу ж відчув нудотний дух: пахло сумішшю поту, сечі і перегару.

— Ну що? Цураєшся давнього приятеля? — Голос звучав ніби з могили.

Не знімаючи рукавичку, старий злегка потис простягнуту йому руку.

— Так, — сказав він. — Ну от ми й привіталися за руку. Якщо ти більше нічого не хотів, я, мабуть, піду.

— Хотів, хотів. — П’яниця хитався туди-сюди, все намагаючись учепитися поглядом за старого. — Я хотів спитати, а що така людина, як ти, робить у такій дірі, як ця. Це дуже дивно, якщо так собі поміркувати, га? «Він, мабуть, зайшов помилково», — подумав я минулого разу. А тут ти сів і почав базікати з цим мерзотником, який, кажуть, убиває людей бейсбольною бітою. А сьогодні ти знову тут сидиш.

— І що?

— І я подумав: треба запитати якого-небудь журналюгу, вони сюди інколи зазирають, пойняв? Про те, що це такий мужик, як ти, такий поважний, робить тут у такому оточенні. Вони ж усе про всіх знають, пойняв? А що не знають — те взнають. Наприклад, як це хлопець, якого ми всі ще у війну поховали, раптом виявляється живий. Вони ж пронирливі, як чорти. От.

Він зробив безрезультатну спробу клацнути пальцями.

— І про тебе тоді напишуть у газетах, пойняв?

Старий зітхнув:

— Я можу тобі чимось допомогти?

— А що, схоже на те? — П’яниця розвів руками і вишкірив у посмішці рідкі зуби.

— Я думаю, так, — сказав старий і оглянув себе. — Пройдімось. Не люблю свідків.

— Що?

— Не люблю свідків.

— A-а. А куди ж нам?

Старий поклав руку йому на плече:

— Ходімо.

— Show me the way [24] Веди мене (англ.) . , друже, — хрипко проспівав п’яниця і засміявся.

Вони зайшли під арку біля піцерії «У Герберта», де, невидимі з вулиці, стояли в ряд сірі пластикові сміттєві баки.

— Сподіваюся, ти ще нікому не встиг сказати, що бачив мене?

— Та ти що? Я взагалі спершу подумав, що мені примарилося. Привид серед білого дня. «У Герберта»!

Він голосно розреготався, але сміх скоро перейшов у мокре бухикання. Він зігнувся і так стояв, спершись об стіну, поки кашель не вщух. Потім випростався, витер слину в куточках рота.

— А кому скажи — миттю запроторять куди слід…

— Скільки тобі треба, щоб ти й далі мовчав?

— Треба, треба. Я бачив, як те стерво взяв тисячний папірець з газети, яку ти приніс…

— Ну?

— Але скількись же в тебе залишилося?

— Ну то скільки?

— А скільки в тебе є?

Старий зітхнув, ще раз озирнувся, щоб переконатися, що немає свідків. Потім розстебнув пальто і сунув руку за пазуху.

Сверре Ульсен сягнистим кроком перейшов Юнґсторґет і перестрибнув через зелений пластиковий мішок. Усього двадцять хвилин тому він сидів у «Герберта», блідий і в дірявих чоботях, а тепер виступав у нових, блискучих армійських «Комбат бутс», куплених у магазині «Цілком таємно» на Генрік-Ібсенс-ґате, та ще й з конвертом, у якому лежали ще вісім новеньких, хрустких тисячних купюр. І ще десять він отримає потім. Справді-бо, як тільки можуть змінитися справи. Цієї осені він був уже приготувався до того, що його запроторять до в'язниці на три роки, і раптом його адвокат заявляє, що та гладка тітка з суду неправильно принесла присягу!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Червоногрудка»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Червоногрудка» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Ю Несбьо - Хлебарките
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Спасителя
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Прилепът
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Фантом
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Леопардът
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Пентаграма
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Немезида
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Леопард
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Сніговик
Ю Несбьо
Ю Несбьо - Спаситель
Ю Несбьо
Отзывы о книге «Червоногрудка»

Обсуждение, отзывы о книге «Червоногрудка» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x