Ксения Цыганчук - Кривавими слідами

Перше, що кинулося в очі у вітальні, – чомусь недбало розкиданий одяг. «Бракує шафи», – зрозумів Єгор, чого саме йому тут не вистачає для повної гармонії. Проте саме по собі помешкання світле, зі смаком облаштоване. Стіни пофарбовані в ніжно-жовтий колір, меблі й техніка сучасні. На підвіконні, як це часто зустрічається, вазони. На підлозі недбало лишені дві дитячі іграшки. Слідак навіть на мить не засумнівався, що дизайном тут займалася Іванка Бойко, дружина. «До речі, про дружину…».

– Ви казали, дружина ваша теж буде вдома, – почав Скляр.

– Мала бути, але вирішила поїхати до сестри. У Насті теж недавно народився син, тож вони часто разом проводять час. Іванка допомагає порадами, – усміхнувся.

Скляр усміхнувся у відповідь, але подумки лайнувся: треба було б і з нею поспілкуватися.

– На гармидер не зважайте, ми скоро переїжджаємо в приватний будинок. Кінець кінцем, добудувалися.

«І не боїться цим хизуватися, – подумалося Єгору. – Сам же скаржиться, що на фірмі бракує грошей».

Бойко запропонував місце в кріслі (сучасне крісло-гойдалка, плетене з лози). Єгор навіть не сподівався таку красу колись зустріти у звичайній квартирі. До речі, воно сюди чудово пасувало. Як і інше таке саме до пари. А між ними невеличкий скляний столик. Навпроти на стіні плаский сучасний телевізор із величезною діагоналлю. Бойко дістав із шафи пляшку Black Label.

– Будете? – запитав господар.

– Не вживаю, – коротко відповів Єгор.

– На службі чи взагалі? – поцікавився Бойко наливаючи собі спиртне.

– Узагалі.

Звісно, Скляр чудово усвідомлював, що вся ця ввічливість зовсім не пов’язана з тим, що його тут так раді бачити. Просто Бойко прекрасно розумів, що рильце в пушку, тож намагався справити якомога краще враження. Бойко ненавидів слідака вже хоча б тому, що той ініціював перевірку на його фірмі. І хоч перевірка встановила, що нічим протизаконним там не займалися, але також повністю розвіяла міф про те, що Бойко не мав змоги віддати борг.

А ще Єгор подумав, що йому б не варто було приходити сюди самому. Особливо – враховуючи той факт, що одна рука в нього непрацююча.

І те, що хтось його бажає вбити.

Слідчий інстинктивно стиснув у руці пістолет, що так і знаходився в нього в правій кишені. Та відразу наказав собі заспокоїтися: навряд чи Бойко, навіть якщо це він той холоднокровний замовник убивства, якого вони розшукують, спробує щось заподіяти йому в себе ж удома. «Хоча кого ти намагаєшся обдурити? Хіба ти не знаєш людей?» – саркастично запитав себе Скляр. «Ти просто вдаєш із себе героя».

«Колись дограєшся, Єгоре».

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 19:00

Із хвилини на хвилину мав повернутися чоловік Насті. Іванка геть не розуміла, що вона тут робить. Точніше розуміла, проте їй і досі було невтямки, чому Артему так кортіло, аби вона пішла до сестри. Так, Настя занедужала і їй справді потрібна допомога. Але його вмовляння виглядало підозріло.

Вона спостерігала, як грається Саша, її син. На широкому килимі він підповзав то до однієї іграшки, то до іншої. Час від часу їй усміхався, показуючи тих два зуби, які встигли прорізатися спереду знизу. Інколи щось вигукував, кидаючи геть або беручи до рук свої машинки, чи коника, чи інших тваринок. Узагалі в планах було погратися з ним у розвиваючу гру, але про неї було успішно забуто, тільки-но жінки зрозуміли, що вона йому геть не цікава.

Поряд у колисці спав його двоюрідний братик. Настя щойно погодувала малого, і він щасливо посопував. Поки сестра вийшла на кухню, в Іванки з’явилася можливість зануритися у власні думки. Останнім часом чоловік поводився надто дивно, і вона переймалася, чи він, бува, не знайшов собі іншу. Усі його дурнуваті зауваження стосовно її зовнішності після вагітності страшенно пригнічували. А сьогодні він мало не випхав її з дому, обвинувачуючи в тому, що дружина геть не думає про молодшу сестру. Іванка і справді останній рік провела, занурившись у себе, але звинувачувати її в тому, що вона забула про Настю…

Насправді сьогодні довго просити її не треба було: жінка залюбки пішла з дому, аби не наражатися на поганий настрій Артема. І час із сестрою вона любила проводити. Проте бридкий черв’ячок сумнівів псував вечір.

Із коридору почулися кроки молодшої сестри, й Іванка вкотре за останній час одягнула на обличчя «щасливу» усмішку.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 19:10

«У нього в правій кишені пістолет», – здогадався Бойко.