Ксения Цыганчук - Кривавими слідами

Власта завела авто. У думках вона не раз картала себе за те, що через роботу дитина її майже не бачить ось уже кілька днів. «А може, він правий і жінці не місце в поліції?»

Автівка рушила. Вечірнє місто світилося вогнями: вивіски магазинів, ілюмінація (декорування розважальних закладів), просто ввімкне світло у вікнах. Якийсь час поліцейські їхали мовчки. Кілька хвилин довелося постояти в заторі: година пік. До будинку Бойка лишалося небагато.

– Устигаєте? – поцікавився слідак.

– Мені ж машиною швидко, – відмахнулася Власта.

– Ну, я вам скажу, ви боєць, – сказав Скляр, виходячи з машини, коли дісталися місця призначення. – Кілька днів без вихідних на службі.

– Це можна сприймати як комплімент? – Власта вухам своїм не повірила.

– Так, – відповів слідчий після миті роздумів і навіть усміхнувся.

Патрульна звеселіла. Скляр на той момент навіть подумати не міг, що її теплий погляд і усмішка грітимуть його весь вечір.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:41

Машина від’їхала, і Єгор лишився сам. Зітхнув із полегшенням. Йому легше бути самому. Хоч, на диво, компанія цієї жінки сьогодні дратувала менше. А ще – його негайно огорнуло неприємне відчуття. Перебуваючи з іншими людьми, він забував. Але на самоті в голові знову зринув спогад: лячне попередження Ромки, яке майже втілилося в життя. Слідчий ніколи не вірив у подібні речі. Він би і зараз не повірив. Тільки от якби не слова приятеля у сні…

Інтуїція наказувала бути обачним будь-якої миті.

Роздивився багатоповерхівку. Кольорова, набагато симпатичніша будівля, ніж совдепівські. Артем Бойко жив у новобудові, що на вулиці Буковинській. І, що цікаво, неподалік від місця проживання Вітторіно. Хоча, звісно, як і у випадку з дружиною загиблого, це абсолютно ні про що не говорить. Вийняв мобільний, аби уточнити номер квартири та поверх. Уже за мить дзвонив у домофон, а за три хвилини стояв перед дверима одного зі своїх підозрюваних.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:45

Квартира Бойка знаходилася на першому поверсі. Скляр звернув увагу, що всі вікна заґратовані. Цілком правильне рішення. Не те, що в Мáрко Вітторіно. Від Волошко слідак довідався, що той частенько не зачиняв вхідні двері. Саме тому вбивця безперешкодно потрапив до будинку. «Наївний європеєць», – уже вкотре подумав Єгор про поведінку загиблого. Цю звичку жертви знали кращі друзі, як-от Бойко та Волошко.

Звичайно, Єгор міг домовитися з Бойко, аби той приїхав до нього на роботу. Він навіть міг і з Волошко чи Ілоною Вітторіно так домовитися. І з будь-ким іншим. Проте Скляр рідко послуговувався цією можливістю. Хіба в дрібних справах про крадіжки, наприклад. Слідчий скривився, згадавши скільки таких справ чекають на розгляд. І керівництво починає стукати по довбешці вже не тільки через убивство іноземця, а ще й через затримку звітів щодо інших завдань. Марудна робота. Хіба вона може порівнятися з розслідуванням смерті Вітторіно?

Що стосується такої справи, як убивство, то тут він здебільшого відвідував місце проживання підозрюваного або ж місце роботи. Таким чином, можна краще скласти портрет людини, із якою спілкуєшся. Що і хто нас оточує – багато говорить про нас самих.

Артем Бойко відчинив не відразу. «Чим він, у біса, зайнятий?» Слідак приїхав хвилин на двадцять раніше, ніж домовлялися. Скляр насторожився. Йому ніколи не подобалися затримки при відкритті дверей. Єгор швидко розстібнув куртку. Здоровою рукою (дякувати Богу, нею лишилася саме права) потягся до пістолета, що знаходився в кобурі на тілі, і переклав зброю до кишені.

Коли Артем Бойко, нарешті, почав відчиняти двері, Скляр стискав пістолет у руці, не виймаючи при цьому з кишені. Квапливо відійшов убік, аби при потребі, мати більше часу та можливостей для захисту.

Тепер готовий до будь-якого перебігу подій.

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:51

Тривога швидко зростала. Артем Бойко довго не відчиняв, проте, коли зробив це, на його обличчі сяяла невимушена посмішка. Чоловік вибачився за затримку, пояснивши, що почув дзвінок домофону, саме приймаючи душ. Відчинити двері в під’їзді зміг швидко, а от одягнутися зайняло трохи часу.

Волосся в Бойка мокре. Із ванни відчувалася вологість. Усе і справді скидалося на те, що Бойко мився, а тут несподівано завітав слідчий.

Господар помешкання гостинно запросив поліцейського до вітальні. У квартирі відчувався запах міцного алкоголю. Хоч і не надто різкий. Слідак роздивився: ніщо не виказувало того, що Бойко не сам.