— Пригнічення гомосексуальності є звичайним явищем навіть у нашому явно толерантному суспільстві, — він підвів очі на пацієнта, щоб побачити його реакцію. — Я часто працюю з поліцейськими, і один з них під час терапії розповідав, що наодинці з собою він почувається гомосексуалістом, але не може бути таким на роботі, розуміючи, що колеги виживуть його з колективу. Я запитав, наскільки він у цьому впевнений. У питаннях утиску багато що залежить від того, чого ми чекаємо від самих себе і які очікування, на нашу думку, є в оточення. Особливо у близьких, друзів і колег.
Він зупинився.
Зіниці пацієнта не розширились, шкіра не змінила кольору, він не уникав погляду в очі, жодна частина його тіла не зреагувала на почуте. Навпаки, його вузькі губи розтягнулися в слабку глузливу посмішку. Але, на свій подив, Столе Еуне помітив, що його власні щоки запалали. Господи, як же він ненавидить цього пацієнта! Як він ненавидить цю роботу!
— І що з тим поліцейським? — запитав Пол. — Він прислухався до вашої поради?
— Наш час скінчився, — сказав Столе, не дивлячись на годинник.
— Мені цікаво, Еуне.
— Мої руки зв’язані лікарською таємницею.
— Давайте назвемо його Ікс. І по вас я бачу, що моє питання вам не подобається. — Пол посміхнувся. — Він прислухався до вашої поради, і нічого хорошого з цього не вийшло, адже так?
Еуне зітхнув:
— Ікс зайшов занадто далеко, неправильно оцінив ситуацію і спробував поцілувати колегу в туалеті. І його вижили. Але сенс у тому, що усе могло закінчитися добре. Ви можете хоч би просто поміркувати на цю тему до нашої наступної зустрічі?
— Але я не з «цих». — Пол підняв руку до підборіддя і знову опустив її.
Столе Еуне коротко кивнув:
— У цей же час наступного тижня?
— Не знаю. Мені не стає краще, хіба ні?
— Справа рухається, повільно, але рухається, — сказав Столе.
Ця відповідь вискочила у нього автоматично, як жесту пацієнта.
— Авжеж, ви так говорите, — відповів Пол. — Але у мене є відчуття, що я плачу ні за що. І що ви такі ж зайві, як і ті поліцейські, що не в змозі упіймати того клятого вбивцю і ґвалтівника.
Столе із певним подивом відзначив, що голос пацієнта став нижчим. Спокійнішим. Що і голос, і мова його тіла повідомляли щось інше — не те, що він щойно сказав. Мозок Столе як на автопілоті почав аналізувати причини, з яких пацієнт вибрав саме цей приклад, але відповідь була така очевидна, що глибокі роздуми були зайвими. Газети, що лежали на столі в кабінеті з осені. Вони завжди були розгорнуті на сторінках, де йшлося про вбивства поліцейських.
— Упіймати серійного вбивцю не так-то просто, Поле, — сказав Столе Еуне. — Мені дещо відомо про серійних убивць, насправді я на них спеціалізуюся. Саме на них. Але якщо ви відчуваєте, що хочете припинити лікування або звернутися до когось із моїх колег, ви вільні чинити, як вважаєте за потрібне. У мене є список дуже хороших психологів, і я можу допомогти вам.
— Ви що, відмовляєтеся від мене, Столе?
Пол схилив голову набік, повіки з безбарвними віями опустилися, а посмішка стала ширша. Столе не міг збагнути: чи це іронія з приводу пропозиції подумати про гомосексуалізм, чи то назовні прорвалася частинка справжнього Пола. Чи і те, й інше.
— Не зрозумійте мене хибно, — сказав Столе, відчуваючи, що його зрозуміли правильно. Він хотів позбутися цього чоловіка, але професійні терапевти не уникають складних пацієнтів. Навпаки, починають працювати ще активніше. Він поправив свою краватку-метелика. — Мені дуже хотілось би допомогти вам, але ми повинні довіряти один одному. А зараз мені здалося…
— Просто у мене сьогодні поганий день, Столе, — розвів руками Пол. — Пробачте. Я знаю, що ви хороший фахівець. Ви працювали над «серійниками» у відділі розслідування вбивств, правильно? Ви брали участь в облаві на того типа, що малював пентаграми на місцях злочинів. Ви і той інспектор.
Столе уважно подивився на пацієнта, який встав і почав застібати піджак.
— Отож ви прекрасно підходите мені як лікар, Столе. Наступного тижня. А за час, що залишився, я подумаю, чи не «голубий» я часом.
Столе лишився сидіти. Він чув, як Пол наспівує, стоячи в коридорі в очікуванні ліфта. Мелодія здалася йому знайомою.
Як і багато що з того, що говорив Пол, він використав поліцейський жаргон, сказавши «серійник» замість звичайного «серійне вбивство». Він назвав Харрі Холе інспектором, а більшості людей не було відомо про підвищення в званні співробітників поліції. Люди запам’ятовували переважно криваві деталі з газетних репортажів, а не дрібні речі на зразок пентаграми, накресленої на балці поряд із трупом. Але особливо він відзначив, оскільки це могло мати сенс для терапії, що Пол порівняв його з «поліцейськими, що не в змозі упіймати клятого вбивцю і ґвалтівника».
Читать дальше