Тому оточенню доводилося миритися з тим, що з ними працює жінка, у якої будь-якої миті може трапитися психічний напад.
— Ти сказала, що у тебе є щось для мене?
— Останніми тижнями у нас у відділі було спокійно, і я вивчала ті вбивства поліцейських.
— Твій начальник з Бергенского управління попросив тебе?
— Ні-ні. Я подумала, що краще займатися цією справою, аніж блукати по порносайтах або розкладати пасьянси.
— Я весь — увага.
Катрина відчула, що Хаген намагається здаватися доброзичливим, але насилу приховує безсилля. Напевно, йому прикро постійно сподіватися і постійно розчаровуватися, чим він і займався упродовж останніх місяців.
— Я проглянула дані щодо пошуків осіб, котрі фігурували в обох первинних вбивствах, у Марідалені і Тріванні.
— Вельми дякую, Катрино, але ми вже все обшукали. Можна сказати, вздовж і впоперек.
— Знаю. Але я працюю трохи інакше, розумієте?
Важке зітхання:
— Продовжуй.
— Я помітила, що ті дві справи розслідували різні групи, тільки два криміналісти і три слідчі брали участь в обох розслідуваннях. І ніхто із цих п’яти не міг точно знати, кого допитували у рамках цих справ. А оскільки жодну із справ не було розкрито, у них збіг термін давності, а об’єм тут — колосальний.
— Колосальний, це точно. І звичайно, правда, що ніхто не може згадати усього, що сталося в ході розслідування. Але усі, кого допитували, звісно, занесені до реєстру кримінальних злочинів.
— Про це я й кажу, — сказала Катрина.
— Про що саме?
— Коли людину приводять на допит, так би мовити, «з вулиці», її реєструють, а протокол допиту архівують у матеріалах справи, з якої її допитували. Але іноді трапляються помилки. Наприклад, якщо допитуваний вже знаходиться у в’язниці, з ним неформально розмовляють прямо в камері і не реєструють, оскільки він уже зареєстрований.
— Але матеріали допиту все одно архівуються разом зі справою.
— Зазвичай так. Але не в тому випадку, якщо це допит з абсолютно іншої справи, по якій людина проходить головним підозрюваним, а вбивство в Марідалені тільки згадується в ході допиту, так би мовити, з прицілом на майбутнє. Тоді увесь протокол допиту буде заархівований разом з матеріалами першої справи, а будь-які пошуки по імені не зв’яжуть цього допитуваного з іншою справою.
— Цікаво. І ти знайшла…
— Людину, яку допитували як головного підозрюваного у зґвалтуванні в Олесунні, поки вона відбувала термін за завдання тілесних ушкоджень і спробу зґвалтування неповнолітньої в готелі в Утті. Під час допиту чоловіка запитували про вбивство в Марідалені, але згодом протокол зберегли у справі про спробу зґвалтування в Утті. Цікаво те, що цю ж людину потім допитували у зв’язку зі вбивством у Тріванні, але тоді вже викликали звичайним способом.
— I? — В голосі Хагена уперше з’явилися ознаки зацікавленості.
— У цього чоловіка було алібі на час усіх трьох злочинів, — сказала Катрина і швидше відчула, аніж реально почула, як виходить повітря з кульки, яку вона надула для Хагена.
— Он як. Маєш для мене ще яку-небудь веселеньку бергенську історію?
— Є ще дещо, — відповіла Катрина.
— У мене зустріч за…
— Я перевірила алібі допитуваного. Воно було однаковим в усіх трьох випадках. Свідок, котрий підтвердив, що він був удома. Свідком цим виступала молода жінка, й у той час її свідчення визнали надійними. У поліції на неї нічого не було, вона ніяк не була пов’язана з підозрюваним, вони просто жили в одному будинку. Але якщо простежити за нею далі, відкриваються цікаві речі.
— Наприклад?
— Наприклад, розтрата, торгівля наркотиками і підробка документів. І якщо уважно прочитати протоколи її подальших допитів, у них завжди повторюється одне і те саме. Вгадайте, що.
— Лжесвідчення?
— На жаль, дуже рідко влаштовують такі перевірки, а вони б могли пролити нове світло на старі справи. Принаймні на такі старі й заплутані справи, як Марідален і Тріванн.
— Але як у біса звуть цю пані? — В голосі Хагена відчулося пожвавлення.
— Ір’я Якобсен.
— У тебе є її адреса?
— Так. Її можна знайти в реєстрі злочинів, у реєстрі населення і в парочці інших реєстрів…
— Чорт забирай, негайно викликати і допитати!
— …таких, як, наприклад, реєстр зниклих безвісти.
Осло надовго замовк. Катрині хотілося здійснити довгу прогулянку, спуститися до рибальських човнів на набережній Брюгген, купити пакет голів тріски, поїхати додому до своєї квартири на Меленпріс, неспішно приготувати обід і подивитися серіал «Кинутись зопалу», і тільки потім, за її припущеннями, знову має початися дощ.
Читать дальше