Валерій Лапікура - Комісар Мегре і Кіціус

— Бачиш, Сирота, і ми на щось здатні, крім статистику підправляти.

— Хлопці, а як же цей ваш нахабний і сміливий та не помітив, що мішок зі штампом?

— Не вмикав світла у квартирі — раз, вимкнув світло на сходах, коли труп ніс — два, машина у темному місці стояла — три. А головне — дуже поспішав, тому і не помітив.

— Нам колись Старий розповідав: зять тещу прибив, порубав на частини, запакував і розвіз по смітниках. А оскільки дуже квапився, то не помітив, що голову поклав у посилочний мішок із власною адресою.

— Добре, Сирота, знайдемо ми тобі, звідки мішок, а що далі? Покажеш ти його власнику, а він у відповідь: ой, спасибі, що знайшли, у мене його пару місяців тому цигани з багажника поцупили. Разом із запасним скатом.

— А може, то взагалі не його машина і мішок не його?

Я мусив погодитися, що одна справа — задушити людину, а інша — отак нахабно нам же її і підкинути. Вбивство, навіть у стані афекту, — це вам не яблука з колгоспного саду красти. Такого підозрюваного мішком з-за рогу не приб'єш. А сполохати дуже легко. Тому я попросив хлопців обмежити свої пошуки складом автопостачу. Головне — дізнатися, на яку базу він потрапив, а там уже я попрацюю.

Наприкінці я не втримався, аби їх ще раз не ущипнути.

— Тепер, коли ви всі «висяки» позакривали і у вас багато вільного часу, пропагуйте фелінофілію.

— Чого? — хором здивувалася «злодійська» бригада.

— Любов до кицьок. Виключно надійний захист боротьби з такими, як Кіціус. Хоча — таких, як Кіціус, більше не буде. У нових будинках до кватирок не дістанешся.

— Знаємо, знаємо, ти вже казав. Карнизів немає… тебе вже на цьому заклинило.

— З критикою згоден. А ще — нате вам вашу цидулку і перепишіть її нормально. Мене цікавлять тільки ті обікрадені квартири, де стовідсотково почерк Кіціуса. Ніч, карнизи…

— Сирота, ти нас уже задовбав своїми карнизами. Іди працюй і нам не заважай. Для тебе ж старатимемось!

Тепер, коли у мене були розв'язані руки, я міг впритул взятися за слідчий експеримент із машинами. Ідея була простою, як усе геніальне. Перекрити вулицю зранку на півгодини, попросити музиканта полежати у ліжку в своїй кімнаті, не встаючи до вікна, а потім по черзі проганяти повз будинок машини різних марок. Їх послідовність знаємо тільки ми. Машини мають під'їжджати, гальмувати, вимикати двигун. Водій вийде, відкриє багажник, закриє, знову сяде в машину, заведе і поїде вниз, до площі Ленінського комсомолу (тепер знову Європейська — авт.). Музикант каже нам, яка це, на його слух, машина. А ми фіксуємо все, як слід — під протокол.

Старий схвалив мій план без жодного зауваження. А Генерал взагалі пройнявся моїм ентузіазмом:

— Ти, Сирота, у нас новатор. Такий слідчий експеримент — це розмах, це сучасно! Досить уже висолопивши язики вулицями бігати. Сьогодні ж ми твій план узгодимо з відповідними підрозділами і даішників максимально залучимо, хай вчаться! Увечері проганяємо експеримент за столом у кабінеті, а завтра зранку — на вулиці.

Після наради Старий пішов не до себе, а разом зі мною у мій закапелочок. Схоже, що у нього був кепський настрій і потреба виговоритися.

— Все, Сирота, зовсім Каштанка старенькою стала. Мишей не ловить, пора втопити…

— Дозвольте уточнити. Втопили не Каштанку, а Муму. І не за мишей, а за те, що зайве гавкала. Тому за цієї аналогією слід утопити одну лягаву сироту.

— Яка різниця, кого і за що втопити? Головне, Сирота, що перевелися блатні — перевелись і сискарі. Після війни — ото була робота! Банди ходили — що твоя штрафна рота. До зубів озброєні, до людей люті: парабелума під носа, ножа під ребро. За звичайний годинник (навіть не золотий) убити могли. У кожному кварталі — злодійська «малина», барига на баризі сидів — півбазару краденим торгувало, аж гай шумів! А ми, міліція? Двадцять чотири години на добу опізнавали, хапали, брали, стріляли, самі діставали добряче. Повіриш — часом уб'ють мента, а нам і пом'янути нема коли.

А тепер? Навіть таких, як Кіціус, уже нема. Скоро з усієї міліції залишиться автоінспекція, патрульна служба і ті, що цеховиків та спекулянтів трусять. Валютників у нас Контора забрала, всі важкі злочини прокуратура пасе. Знаєш, який відділ після війни найголовнішим був? По боротьбі з бандитизмом! Я у ньому починав, я ж його і розформовував, бо де зараз ті бандити? Отак і з карним розшуком буде. Хіба я не правий? Уся злочинність по підвалах розбіглась — імпорт клепає. Дев'ятсот дев'яносто дев'ять із тисячі вбивств — на побутовому грунті. Що нам залишиться? Профілактика малолітніх, та й ту скоро або комсомол, або профспілки заберуть. Боюсь, доживу до того часу, коли сискарі з усякої дрібноти почнуть троячки стріляти, як даішники.