Кріс Тведт - Небезпека рецидиву

Здесь есть возможность читать онлайн «Кріс Тведт - Небезпека рецидиву» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Нора-Друк, Жанр: Маньяки, Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Небезпека рецидиву: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Небезпека рецидиву»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Чотирнадцятирічну Майю знаходять мертвою. Підозрюваного у вбивстві захищає відомий адвокат Мікаель Бренне, знайомий читачеві по роману Кріса Тведта «Коло смерті». Бренне розуміє, що справу не виграти, адже проти вбивці є незаперечні докази. Але в суді все пішло не так. Адвокат хоче встановити істину і починає власне розслідування. Крок, про який він дуже скоро пошкодує. У справі Майї з’являється довгий шлейф убивств. І комусь із убивць дуже не подобається Мікаель Бренне…

Небезпека рецидиву — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Небезпека рецидиву», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Хатина була маленька і нефарбована. Деякі шибки розбиті, а вікна закладені фанерою або дошками. За хатою стримів верхівками в небо темний, похмурий смерековий ліс. Перед хатою — старий трактор і три авта. На двох з них бракувало коліс, а трете — іржавий пікап — можливо, навіть їздило. Засніжене, заболочене, завалене непотребом подвір'я. Автомобільні запчастини, старі пральні машинки, дошки, з'їдені іржею листи бляхи. Повів вітру приніс із собою сморід перетлілого сміття. Я поволі рушив до будинку, обережно ставлячи ноги, та вже на півдорозі вгруз у розквацяний ґрунт по сам край черевиків.

Я зупинився за п'ять метрів від вхідних дверей. Жодних ознак життя. Жодних звуків.

— Агов! — гукнув я. — Є хтось удома?

Голос мій був надто слабкий і трохи захриплий. Я знову гукнув, голосніше. Трохи зачекав. Уже набрав у груди повітря, щоб гукнути ще раз, коли двері відчинилися, і на ґанок вийшов чоловік. Він був кремезний, з розчухраною шевелюрою й очима-щілинками, ніби щойно прокинувся. Живіт звисав над пряжкою паска. Колись біла футболка була запрана до сірості, з плямами невідомого походження.

— Якого дідька тобі треба? — запитав він низьким, скрипучим голосом, ніби не звик ним користуватися.

— Ґустав Гаґен?

— А хто питає?

— Я адвокат. Мікаель Бренне. Хотів би з тобою поговорити.

— Про що? — погляд його став сторожким, мовби він боявся, що я зараз витягну з кишені повістку в суд.

Я вирішив грати відкрито.

— Про твою сестру. Хотілось би більше про неї довідатися.

Ґустав не удостоїв мене й словом, просто рушив назад до хати.

— Агов! Зажди! — сказав я, ступивши два кроки до нього. — Я тільки хочу…

Ґустав рвучко розвернувся, схопив приперті до сходів граблі з обламаним держаком і замахнувся на мене.

— Забирайся до дідька з мого хутора!

Я відсахнувся, ступив кілька кроків назад і підняв долоні. У черевиках чвакало.

— Годі-годі, спокійно!

Чоловік дужою рукою запустив у мене граблями. Я щодуху позадкував, послизнувся на мокрому, втратив рівновагу й гепнув на зад просто в багнюку. Граблі просвистіли над моєю головою.

Я зіп'явся на коліно, і відчув, як миттю промокла тонка тканина моїх костюмних штанів; затулився від нового удару, але Ґустав завмер з піднятою рукою. Його перекошене обличчя побагровіло.

— Послухай, я тільки хотів поговорити, — квапливо запевнив я його. — Онде навіть взяв з собою… — я вихопив з кишені пляшку й простягнув до нього, як талісман, як запоруку мирних намірів.

Ґустав заворожено дивився на пляшку, його очі пожадливо загорілися.

— Хочу тільки поговорити, — знову повторив я. — Мені потрібна допомога, трохи інформації. Ми можемо вихилити чарчину, побалакати…

Я щось безладно белькотів, але не був певний, чи він слухає — його погляд прикипів до пляшки. Потім він коротко кивнув головою і рушив до хати. Дверей за собою не зачинив. Я сприйняв це як запрошення і обережно переступив поріг.

Усередині панувала густа сутінь; кілька уцілілих вікон затулені шторами, але хата виявилась менш брудною і запущеною, ніж я сподівався. Увесь перший поверх був однією кімнатою. У глибині виднілися сходи, які вели, мабуть, до спальні. Вочевидь саморобні меблі були масивні й грубо збиті докупи.

Ґустав мовчки дістав дві чарки, протер їх брудною ганчіркою і поставив на стіл. Я налив віскі, підняв свою чарку.

— Будьмо!

Він не відповів, просто перекинув трунок в горло. Пересмикнувся усім тілом і знову, так само мовчки, простягнув мені порожню чарку. Віскі миттєво зникло в його горлянці й цього разу.

— Ти не п'єш! — завважив він.

Білий день надворі, унизу стоїть авто, а віскі відразливо відгонить бодягою. Я не хотів пити, однак підняв чарку й зробив ковток. Ґуставу наче відлягло, коли я теж випив. Я знову наповнив його чарку, але тепер він тільки надпив.

— Про що хотів говорити? — запитав він.

— Про твою сестру, Ніну.

— Не маю з нею нічого до діла, — трохи невпевнено сказав він.

— Знаю, — заспокоїв я його, наповнюючи чарки; алкоголь вже наповнив важкістю мій шлунок. — Це ти змайстрував меблі?

— Ні, бать… Карл. Мав золоті руки. Будинок. Меблі. Усе… — віскі вже почало робити свою роботу, чутно було з голосу.

— Ти завжди тут жив? Усе життя?

— Так. Хіба кілька років — ні, коли жив… далеко.

— У дитячому будинку?

Ґустав скоса глянув на мене, знову насторожився.

— Звідки знаєш?

— Та провів невеличке розслідування. Розпитував декого. Про Ніну… А що?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Небезпека рецидиву»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Небезпека рецидиву» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Небезпека рецидиву»

Обсуждение, отзывы о книге «Небезпека рецидиву» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x