Валерій Лапікури - В Багдаді все спокійно

- І що з цього випливає, товаришу філософ?

- Тільки те, що у Києві з’явилося нове кримінальне джерело постачання наркотиків.

- Де? Хто? Як? З ким? Через кого?

- Треба уточнити. Є дві версії.

- Ну нарешті! Сирота хоч у чомусь та не впевнений. Беру назад свої слова стосовно шмаркача і ідіота. Але пацана поки що залишаю. Продовжуй!

- Версія перша: хтось знайшов ключик до запасів медичних наркотиків. Або підробка документів, або заміна ліків. Тобто - морфій, який виписується для полегшення страждань невиліковно хворому, приховується, а замість нього вводиться… може навіть дистилят. Досі у нас цим займалися «укольні» медсестри…

- А це ще що за таке?

- Ну ви ж знаєте - не тільки міліція дбає про статистику. Медицина теж. Тільки нас б’ють за нерозкриття, а їх за смертність. От вони, даруйте, й граються в спихотехніку. Особливо з хворими на онкологію. Як тільки встановлюють, що бідолаха безнадійний, негайно виписують його додому. А щоб родичі потім лікарню не підпалили, відряджають спеціальних медсестер робити знеболюючі уколи. Кому раз на день, а кому й більше. От ці баришні й хімічать.

- Крадуть ліки?

- По-різному. Та, котра ще боїться або не втратила останньої порядності… хоча, яка тут порядність?… робить так: повідомляє про смерть свого пацієнта з запізненням і продовжує одержувати наркотики як для живого. Ще хтось замість двох-трьох уколів на день робить один. Ну, а ті, у котрих замість совісті сечовий міхур, підмінюють знеболююче дистильованою водою. Можливо, сподіваючись на ефект плацебо.

- Пла…чого? - перебив Старий. - по-людськи можеш пояснити?

- По-людськи: якщо хворий свято вірить, що укол йому допоможе, то часом і справді відчуває полегшення, незалежно від того, що йому вкололи - анальгетик чи дистилят. Але на пізніх стадіях цей ефект вже не діє.

- А що діє на таку наволоч?

- Самі розумієте, їх розмови про совість і про клятву Гіппократа тільки смішитимуть. А притиснеш - плакати почнуть, мовляв, зарплата маленька, живуть у гуртожитку, черга на квартиру довжелезна, діти підростають - їсти просять… одне слово - відбуваються, як правило, легким переляком і переведенням у санітарки на строк від трьох місяців до року.

- Який жах! - озвався Полкан, котрий досі мовчав. - Тут за звичайнісінький п’яний мордобій без особливих наслідків до трьох років дають, а їм за фактичне вбивство - «Ай-яй-яй, як же вам не соромно!». А що ж родичі?

- Родичі теж різні бувають. Є такі, що ладні останню сорочку зняти аби ближнього порятувати, а є й такі, що ждуть-не діждуться, коли ж він, ближній, ноги протягне. Ці, ясна річ, самі ладні «укольній» медсестрі доплатити аби квадратні метри швидше звільнилися. Але довести це важкувато, бо рука руку миє. Міліції не вигідний зайвий труп, а медицині - кримінал.

- Сирота, не ятри душу, переходь до другої версії.

- Переходжу. Версія друга: наркотики продають люди, які не мають ніякого відношення до медицини. Тобто - товар звідкись надійшов. По першій версії необхідна комплексна перевірка по лінії міністерства охорони здоров’я, прокуратура і ми. По другій версії я, власне, працюю. Хоча офіційно від слідства відсторонений.

- Яке в біса офіційно? Ти що - наказ бачив, розписувався в ознайомленні?

- Ні, але ж ви на оперативці казали… і замполіт…

Генерал хвилин п’ять давав вичерпну характеристику замполіту, його розумовим здібностям, розумовим здібностям «козлорогів» з відділу адмінорганів міськкому партії, потім, стишивши голос, пояснив, де саме у нього сидить «керівна і спрямовуюча роль КПРС у нашому суспільстві» і лише після цього резюмував:

- Невже ти не розумієш, Сирота, що навіть якщо людина - генерал, то вона не може під гарячу руку сказати зайвого.

Потім спохмурнів і буркнув:

- Стріляв би таких сучидл…

- Кого, товаришу генерал?

- Тих, що людям замість ліків дистильовану воду колють.

Я раптом пригадав, що два місяці тому наш начальник поховав свою матір - згоріла від раку. Старий мені ще говорив, що бідолаха перед смертю довго мучилася, бо ніякі ліки не допомагали.

- Мені розповідав мій друг, товаришу генерал… та ви його знаєте, Борис-психіатр… в Америці такі махінації з ліками прирівнюються до зловмисного вбивства, здійсненого з особливою жорстокістю. Той, хто це робить, одержує як мінімум довічне ув’язнення, а лікарня розоряється від мільйонних компенсацій.

Генерал не став розвивати тему. Він розкрив свого блокнота і запитав:

- Сирота, ближче до справи - що тобі треба? Але в межах реального. Це тобі не кіно.