Андрис Лагздукалнс - Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

– Диявол вас роздери. Так це ж вода! – він з огидою сплюнув на брудну підлогу трактиру.

– Віра не дозволяє мені пити вино. Ось плата за вашу послугу, – співрозмовник під столом передав віконту два мішечки із золотими монетами. – Вам і вашим супутникам. Як все пройшло? Звідки там узялися військові?

– Король трохи все не зіпсував. Він надіслав мені посланця з листом. Просив вирішити все миром.

– Аллах Всемогутній на нашому боці. Прощавайте віконте. Бережіть себе. Життя коротке, а на тверду руку, може знайтися більш тверда рука.

– Я врахую ваші побажання.

Піднявшись чоловіки, вийшли з корчми. Віконт застрибнув у сідло і вдаривши коня шпорами попрямував до міста. Карета його співрозмовника, рушивши з місця, попрямувала в бік Сен-Дені.

Готель «Святий Франциск», Париж, Франція, березень 2015 року

Березневий вечір занурив у сутінки центр Парижа. Попри сонячний день, до ночі похолодало. Перехожі, що поспішали після напруженого дня в теплі притулки своїх квартир, куталися в шарфи й підіймали комірки курток і плащів, щулячись від різких поривів північного вітру.

У вікнах готелю «Святий Франциск», розташованого в декількох кварталах від Єлисейських полів, спалахнуло світло. Його мешканці, що здебільшого складалися з вельможних гостей столиці Франції, теж повернулися у свої тимчасові притулки після довгого дня.

Невеличкий готель був побудований на початку 19-го століття. Як і було задумано спочатку, він призначався для приймання виключно поважних осіб. Розкішному умеблюванню готелю міг позаздрити будь-який з особняків паризької знаті. Черга на проживання в його номерах, іноді розписувалася наперед майже на пів року. Деякі з гостей, не бажаючи відмовлятися від звичного комфорту та послуг вишколеної прислуги, вважали за краще мати в готелі постійно оплачені апартаменти.

До числа таких мешканців належала й родина іспанських грандів – герцогів дель Інфанто. З тридцятих років минулого століття вони приїжджаючи до Франції, постійно займали оплачений номер, розташований на другому поверсі лівого крила будівлі.

В цей час, в апартаментах проживала найстаріша представниця цього відомого дворянського роду іспанських грандів – Каталина Вікторія Фернандес де Мендоза, герцогиня дель Інфанто, якій нещодавно виповнилося 72 роки.

Поховавши минулого року чоловіка, герцогиня займала вільний час відвідуванням родичів, яких життя розкидало світом. Цей весняний вояж вона почала зі столиці Франції, де мешкали її двоюрідна племінниця з чоловіком і онука з двома дітьми.

Великого захоплення відвідини літньої жінки у родичів не викликали. Більш того, вони під будь-яким приводом намагалися уникати зустрічі з нав'язливою старою.

Герцогиня мала препаскудний характер, який за її висловом склався через негідну поведінку покійного чоловіка – бабія і марнотратника життя. Але, не дивлячись на його надмірне захоплення протилежною статтю, герцогиня примудрилася народити дону Антоніо сімох дітей. Махнувши рукою на недолугого чоловіка, герцогиня займалася вихованням їхніх нащадків згідно з традиціями справжніх продовжувачів дворянського роду.

Змушені з народження мешкати в жорстких рамках заборон, які часом мало відрізнялися від інквізиторських, діти, досягнувши повноліття, стрімголов тікали якомога далі від рідної домівки. Позбувшись опіки суворої матері, вони починали нове життя, будуючи його на власний розсуд, що часом призводило до плачевних наслідків. Старший син приохотився до наркотиків і не доживши до тридцяти років, помер від передозування. Одна з доньок після свого вояжу країнами Південно-Східної Азії, під час, якого намагалася переспати мало не з кожним вподобаним нею чоловіком, підчепила якусь невідому хворобу. Лікарі розводили руками й скрушно хитали головами – вони були безсилі. За два місяці після повернення додому, сорокарічна жінка померла.

Зараз, не маючи можливостей застосувати на практиці свій стиль гідного дворянського виховання, герцогиня, вдягнувши жалобне вбрання, що відповідало європейській моді початку 19-го століття, об'їжджала свою численну рідню з інспекцією.

Кожен її приїзд означав нескінченні нотації, багатогодинні розмови на моральні теми та перелік заходів, проведення яких повинно було повернути її нащадкам і родичам вигляд відповідний до статусу іспанських грандів.

Цього дня герцогиня з інспекцією відвідала навчальний заклад, в якому незабаром судилося здобути освіту двом її правнучкам. Довівши до стану нападу легкої форми шизофренії, членів опікунської ради елітної школи, донна Каталина вважаючи свою місію виконаною, повернулася до готелю.