Потрапивши до котеджу, вона насамперед вирішила помститися Алексу і напитися у гіркій самотності. Обміркувавши раптовий порив, Льолька прийшла до висновку, що це потрібно було робити на очах у коханого чоловіка. А так без головного глядача ця вистава втрачала будь-який сенс. Тому обмежившись легким, але смачним коктейлем, змішаним з «Мартіні», грейпфрутового соку і тоніка з льодом, вона розібрала свої речі та приготувала робоче місце у вітальні біля каміна.
Заваривши кави й курячи цигарку за цигаркою, Льолька зателефонувала подрузі Дар’ї та хресної Марго. Не вдаючись у подробиці, вона повідомила жінок про те, що перебралася в передмістя Марселя і в Париж найближчим часом повертатися не збирається. Тямущі подруги в'їхали в тему з півслова. Досить було почути інтонації Льольчиного голосу. Дашка дала їй вказівку підшукати містечко, де можна буде «погудіти» і відірватися, а Марго повідомила, що днями збирається до столиці Франції і неодмінно завітає на кілька діб до своєї улюбленої хрещениці.
З Маргоши, Льолька постійно дивувалася. Два місяці тому, Марго в свої сорок три, не маючи жодних вагань, народила двійняток – хлопчика і дівчинку. Не минуло й двох місяців, як неспокійна бізнес леді з головою поринула в свій колишній напружений трудовий графік. Вона, навіть примудрялася годувати немовлят грудьми в своєму кабінеті.
Звичайно, що без допомоги улюбленого Петровича, хрещена б не впоралася. Чоловік Маргоши узяв на себе всі клопоти пов’язані з догляданням малечі, категорично відмовившись від послуг няні. Під час відвідин щасливої родини, Льолька розчулилася, спостерігаючи, як Петрович вправно міняє підгузки, купає дітей у ванній, як примудряється одночасно заколисувати, тримаючи на руках обох малюків, наспівуючи їм тихим голосом пісеньки. Тому заява хресної, що вона збирається до Парижа, Льольку анітрохи не здивувала. Сусідній котедж, що зараз стояв порожній, належав саме цій неспокійній родині і Льолька була впевнена, що незабаром тиша в будинку буде порушена голосами батьків і аґуканням малюків.
Розібравшись з подругами і заспокоївши серцевий біль, Льолька, зручно влаштувавшись на м'якому килимі за низьким журнальним столиком, занурилася в роботу над романом. Спати пішла лише опівночі, коли почала тиснути не ті клавіші на клавіатурі ноутбука.
Прокинувшись на світанку, Льолька все ж вирішила відступити від початкового плану і почала писати новий роман. Сюжет давно склався у неї в голові. Два робочих блокноти були списані уривками сцен і діалогів. Не вистачало тільки часу, щоб перенести це на ноутбук, надавши своїм карлючкам вигляд повноцінної книги. Докуривши цигарку, вона пройшла на кухню. Швидко заварила каву. Ранок тільки починався. Вирішивши сьогодні весь день присвятити роботі над новим романом, Льолька із задоволенням випила міцну каву і повернулася до ноутбука.
Булонський ліс, околиця Парижа, березень 1638 рік
Віконт Гунальд ІІІ де Брюссе, що належав до шляхетного сімейства Гасконського дому, туманного березневого ранку нетерпляче походжав галявиною біля великого старого дуба, в дальній частині Булонського лісу.
Після того, як намаганнями короля Франциска I, по завершенні Сторічної війни ліс був очищений від ватаг розбійників і обгороджений кам'яним муром, його для своїх потреб уподобали дуелянти. Віконт теж належав до кола цих відчайдухів. Запальний характер і гострий язик, неодноразово примушували його супротивників кидати віконту виклик. Така безглузда поведінка молодого пройдисвіта, часом, навіть знаходила засудження у дворянському суспільстві.
Та де Брюссе, попри косі погляди вельмишановного панства, дозволяв собі жити, як заманеться, завдяки майстерному володінню шпагою та вмінню надзвичайно влучно стріляти з пістоля. Небагато хто з його супротивників мав можливість згодом розповісти про те, як проходила дуель. Зазвичай лікар констатував смерть розпростертого на землі дуелянта, а віконт святкував чергову перемогу.
Ось і вчора на балу в представництві іспанського торгового дому сеньйора де Мендоза, він під час полонезу, танцюючи з герцогинею дель Інфанто, дозволив собі відпустити кілька сороміцьких жартів на її адресу. Тієї ж миті він отримав від герцогині ляпасу, а від її чоловіка рукавичку в обличчя. Негайно було обумовлено час і місце проведення дуелі. Запрошені секунданти.
Зараз, віконт у супроводі двох приятелів і лікаря, нервово походжав галявиною вкритою пожухлою травою, подзвонюючи шпорами. Неподалік двоє грумів, доглядали за запряженою в карету четвіркою коней. Ззаду до карети поводом була прив'язана кобила віконта.
Читать дальше