Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

— Гаррісон, — відрубав Кітсон. — То які виміри?

— Шістнадцять із половиною на дев'ять. Якщо чесно, містере Гаррісон, він призначений для мисливської вилазки, а тому трохи грубуватий. Зручностей там немає. Ваша дружина не захотіла б жити у ньому, — сказав Картер, знову витріщаючись на ноги Джинні. — Але якщо вам сподобалася така модель фургона, у мене є схожий, добре обладнаний. Дозвольте вам його показати.

Кітсон не рухався. Розглядаючи синьо-білий трейлер і його колеса, він зауважив про себе їхню міцність. Помітив також автоматичні гальма, які, за словами Джипо, були важливими.

— У мого чоловіка золоті руки, — прощебетала Джинні. — Ми маємо намір обладнати куплений фургон самостійно. Можна поглянути всередині?

— Звісно. Огляньте цей, а тоді зазирніть до іншого, і ви побачите, про що я. Цей — просто шкаралупа.

Коли Картер відчинив двері, Джинні й Кітсон зазирнули всередину.

Алекс одразу збагнув: ось те, що треба.

Усе начиння доволі хистке, тож його легко витягнути. Підлога видавалася міцною. Коли Кітсон ступив усередину, то помітив, що може ходити рівно й має навіть кілька запасних дюймів.

Тоді вони пішли роздивитися й інший фургон, який мав такі самі форму й розмір, але був значно краще обладнаним. Кітсону вистачило одного погляду, щоб переконатися: цього купувати не варто.

— Гадаю, нам потрібен саме попередній, — сказав він і, повернувшись до біло-сильного трейлера, запитав: — Скільки він коштує?

Зупинившись біля фургона, Картер оглянув покупця з голови до ніг, прикидаючи, скільки можна здерти з Кітсона.

— Ну що ж, містере Гаррісон, це надійна і міцно зроблена штука. Фургон не обшарпаний, тож він слугуватиме вам іще довгі роки. Ціна за каталогом — три тисячі вісімсот доларів. Стільки вам би довелося заплатити за новий. Звісно, цей уже вживаний, але ж ви самі бачите: на ньому ні подряпини. Двоє хлопців купували його для мисливської вилазки. Їх не було всього шість тижнів, тож можна сказати, що фургон практично новий. Якщо він вже так припав вам до душі, та й ви рушаєте у медовий місяць, я запропоную вам особливу ціну. Скажімо, дві тисячі п'ятсот. Практично задарма.

— О, ні. Ми не можемо собі таке дозволити, — швидко відказала Джинні, перериваючи Кітсонове гарчання. — Якщо це ваше останнє слово, містере Картер, то боюся, що нам доведеться пошукати деінде.

Картер усміхнувся до неї.

— Це доволі помірна ціна, місіс Гаррісон, та й ви у цьому районі не знайдете інших фургонів неподалік від дороги. А якщо поїдете до Сент-Ловренса, то, звісно, знайдете трейлери, але ціни там ой які кусючі. Якщо ціна для вас зависока, я можу пошукати щось дрібніше. У мене є фургон, якого я можу віддати за півтори тисячі, але він маленький і не дуже міцний.

— Даю тисячу вісімсот за цей, — мовив Алекс спокійним тоном, немов кажучи: бери, або я піду геть. — Це найбільше, що я можу запропонувати.

Нещира посмішка Картера поширшала.

— Містере Гаррісон, понад усе мені б хотілося мати з вами справу, але не на таких умовах. Я збанкрутую, якщо віддам такий фургон за тисячу вісімсот. Але якщо він справді вас настільки цікавить, то, може, вас влаштує ціна у дві тисячі триста п'ятдесят доларів? Це справді найнижча його можлива вартість.

Кітсон відчув, як у ньому закипає гнів. Він ледь стримувався, щоб не схопити Картера за сорочку й добряче його не трусонути. Лагідна мова, невимушені манери й проникливі очі доводили Алекса до сказу. Цей чоловік у бездоганному одязі й зі зверхнім виглядом утілював усе те, чим Кітсон хотів би бути.

— Ми не можемо стільки собі дозволити, містере Картер, — сказала Джинні. Кітсон розгнівався ще дужче, коли побачив, як дівчина звабливими великими очима дивилася на продавця. Вона фліртувала, і цим страшенно дратувала Алекса. На нього Джинні ніколи так не дивилася. — Чи могли б ви продати його за дві тисячі? Чесно, більше у нас немає.

Картер провів нігтем великого пальця по охайних вусах.

Він на мить завагався, зацікавлено оглядаючи тіло Джинні, а тоді стенув плечима в удавано безпорадному жесті.

— Я не можу встояти перед вашим проханням. Для вас, місіс Гаррісон, і тільки для вас, я зроблю знижку. Я втрачаю сотню баксів на цій угоді, але, зрештою, що таке гроші? У вас же медовий місяць! Що ж, вважайте це весільним подарунком. Якщо фургон так припав вам до душі, то забирайте його за дві тисячі.

Обличчя Кітсона почервоніло, а його долоні стиснулися в кулаки.

— Слухай-но, друже, — почав було він, але рука Джинні його спинила.