Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Той здивовано поглянув на мене.

— Ви впевнені? — запитав він, підводячись на ноги.

— Якщо ваше прізвище — Кертіс, то так, я впевнений.

Він окинув мене швидким, жорстким поглядом, а тоді вийшов з кімнати до передпокою. Я бачив, як обережно він зачинив за собою двері. Відтак я роззирнувся кімнатою, шукаючи очима Марді. Та не встиг я її відшукати, як іспанка звернулась до мене і заходилася точити ляси. Часом жінки бувають достобіса надокучливі.

Коли я зрештою відкараскався від тієї іспанки, Кертіс вже повернувся до вітальні. Він мав такий вигляд, неначе його щось добряче розсердило. Молодик підійшов до Г'юсона і сказав:

— Перепрошую, та щойно мене повідомили телефоном про одну нагальну справу. Мушу якнайшвидше рушати додому.

Г'юсона це не надто хвилювало, та для годиться він видав низку співчутливих звуків.

— Ви ж не забиратимете з собою Марді? — раптом спохопився Г'юсон. — Ми з нею так добре ладнаємо.

Я підійшов до них ближче, аби краще чути.

Кертіс опустив погляд на Марді.

Марді похитала головою.

— Я залишуся. Ти собі їдь. Може, ще встигнеш повернутися?

Кертіс повагався. Я бачив, як йому не хотілося йти. Він був роздратований, як той чорт.

— Гаразд. Тоді побачимося завтра, — мовив він, звертаючись до Марді, а тоді хутко вийшов за двері, навіть не завдавши собі клопоту попрощатися з усіма іншими. Таким вже був цей Кертіс. Його не цікавила жодна людина, хіба що він був певен, що зможе мати з цієї людини якийсь зиск.

— Я б не відмовилася від джину з лаймом [44] Джин з лаймом — алкогольний коктейль, що складається з джину, до якого додають лаймовий сік. Знаний також як «свердлик» (англ. gimlet cocktail), причому існує дві версії походження цієї назви. Одна пов'язує назву «свердлик» (англ. gimlet) з властивостями коктейлю, який буцімто просвердлює діри у пам'яті того, хто його п'є. Інша пов'язує цю назву з ім'ям військового хірурга Томаса Гімлетта (англ. Thomas D. Gimlette), який служив у Військово-морських силах Великої Британії та рекомендував матросам цей напій як засіб для профілактики цинги з огляду на високий вміст вітаміну С у лаймовому соці. , — сказала Марді Г'юсонові.

— Авжеж, я зараз. Заждіть лише хвильку, скоро повернуся, — запевнив Г'юсон так, ніби Марді порине у скорботу, поки його тут не буде.

Щойно Г'юсон зник на кухні, я підійшов до Марді. Я сподівався, що Дон затримає Г'юсона бодай на якусь часинку.

— Я хочу з вами поговорити, — тихо сказав я. — Ви дозволите відвезти вас додому?

Марді кивнула.

Я почувався пречудово лише від того, що мав змогу просто стояти поруч і дивитися на неї.

— Не заперечуєте, якщо ми підемо звідси вже невдовзі?

Вона кивнула.

— Коли вам буде завгодно.

Повернувся Г'юсон, несучи коктейль. Його обличчя спохмурніло, ледве-но він побачив мене коло Марді.

— Час тобі звідси йти, хлопче, — звернувся до мене. — Там тебе на кухні вже зачекалася самотня молодиця.

Я похитав головою.

— Ти запізнився. Ми з Марді — давні друзі. Вона ще трішечки вип'є, і ми рушимо додому разом... лише вона та я.

Г'юсон обернувся до Марді.

— Я ж бо застерігав вас щодо цього хлопця, — гаряче промовив хазяїн вечірки. — Він тільки й знає, що загарбує те, що йому не належить, і розбиває щасливі шлюби.

Марді засміялася.

— Я вже й сама почуваюся розбитою, — відказала дівчина на це. — Вже пізня година, Баррі, тож, гадаю, мені варто повертатися додому.

Г'юсон тяжко застогнав.

— Подаруйте мені лише один танок, і я вас відпущу, — сказав він. — Та ліпше б ви дозволили подбати про вашу дорогу додому.

Я кивнув Марді з-поза спини Г'юсона. Мені не хотілося, щоби гості подумали, ніби ми пішли надто поквапливо. Я залишив їх танцювати, а сам тим часом подався до Еккі та сказав йому, що збираюся піти звідси.

Еккі вже набрався, як жаба мулу. Він так налигався, що йому було би байдужісінько, навіть якби почув, що я збираюся накласти на себе руки.

— Будь з нею лагідний, — тільки й сказав колега, мружачи очі, аби зосередити їх на мені. — Схоже, вона чудова дівчина.

Я на мигах показав Марді, що чекатиму на неї внизу. Мені не хотілося, щоби Дон заявилася до вітальні тієї миті, коли ми з Марді йтимемо звідси разом. Як з'ясувалося згодом, мої хвилювання були марні. Дон напилася до нестями та заснула під кухонним столом.

За п'ять хвилин Марді збігла сходами додолу.

На ній був маленький хвацький капелюшок і гарне хутряне манто. Вона мала прегарний вигляд.

Довго чекати нам не довелося — вже незабаром вулицею проповзло таксі. Я махнув рукою водієві, і той зупинився перед хідником.