Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Здесь есть возможность читать онлайн «Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, ISBN: , Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Крутой детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ось ваш вінець, леді: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ось ваш вінець, леді»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Ви караєте не ту людину. Я цього не робив. Розкрий цю справу, Мейсоне...» — це були останні слова Вессі перед його смертю у газовій камері. Тож репортер Нік Мейсон береться розплутати цю таємничу справу, кидаючи виклик сильним світу цього... У сюжеті роману присутні два злочини. Один уже скоєно, а другий відбувається безпосередньо по ходу сюжету, про нього ми дізнаємося тільки у фіналі. Та саме прихований злочин надає твору самобутньої атмосфери «нуару», пронизаної обманом, спрагою кохання та безнадією.
«Це ваш вінець, леді» — чудовий мікс грубої сили та чуттєвості, інтриг та детективу, бойовика та пригодницького роману.

Ось ваш вінець, леді — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ось ваш вінець, леді», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Куди їхатимемо? — запитав я Марді, перш ніж звернутися до таксиста.

Вона повагалася, а тоді сказала:

— Я... я більше не маю дому... як гадаєте, може, мені зупинитися у якомусь готелі абощо?

Я з подивом поглянув на неї.

— Маєте якийсь багаж?

Вона кивнула.

— Я залишила його у камері схову на вокзалі. Ми могли би спершу поїхати туди, щоби забрати речі, та я однаково хочу встигнути на ранковий потяг.

— А що як запропоную вам поїхати до мене? — спитав я. — Не зрозумійте мене хибно, я не збираюся вас кривдити. Я лише пропоную вам дах над головою, і маю надію, що ви пристанете на мою пропозицію.

Кілька секунд Марді стояла, вдивляючись у моє обличчя, а тоді промовила:

— Дякую. Це дуже мило з вашого боку.

Заледве вірячи у те, що правильно її почув, я подав дівчині руку та допоміг сісти до салону таксі.

Розділ тринадцятий

За всю коротку поїздку від Пюсонової квартири до мене додому ми з Марді не зронили ані слова. Мені досі не вірилося, що вона сидить поруч і готова розділити зі мною моє житло. А ми ж лише так недавно познайомилися.

Зазвичай, коли дівчина виявляє таку готовність, я цілком упевнений, що мені буде завиграшки здобути її прихильність. Та з Марді усе виглядало інакше. У цій дівчині було щось таке, що зводило навколо неї неприступну стіну, котра захищала її від усіляких недобрих помислів з боку чоловіків. Не стану стверджувати, що не знайшлось би хлопця, який не спробував би ту стіну здолати, проте на мене Марді справляла саме таке враження недосяжності.

Вона тихенько сиділа в кутку сидіння та дивилася у вікно. Вряди-годи, коли ми проїздили повз вуличні ліхтарі, я міг ясно бачити дівчину. У тому хвацькому капелюшку та з хутряним коміром, щільно загорнутим навколо шиї, вона мала шикарний вигляд.

Урешті-решт ми дісталися мого будинку, і я розплатився з таксистом.

Нагору сходами ми підіймалися крадькома. Я нервувався через того типа, що мешкав навпроти, та була вже майже друга ночі, тож він, певно, вже спав.

Ми дісталися моєї квартири, не потривоживши нікого. Я зачинив двері, увімкнув світло та пожбурив свого капелюха на софу.

— Хух! — сказав до дівчини. — Ніде правди діти — мене аж дрож проймав, як ми підіймалися сходами.

Марді стояла та роззиралася кімнатою.

— Як у вас гарно, — мовила вона. — А як багато ви маєте книжок... ну, хіба ж то не чарівно?

У кутку кімнати в мене був обладнаний мініатюрний бар, і Марді підійшла, щоб його оглянути. Ми обоє говорили стишеними голосами, неначе двійко змовників. Я зайшов за стійку.

— Чого бажаєте? — запитав гостю. — Може, ми з вами вип'ємо житнього віскі з імбирною газованкою... це саме те, що треба перед сном.

Марді знову поглянула на мене. Я бачив, що вона ще трохи сумнівається у мені: не налякана, але й не цілком упевнена.

Я всміхнувся до дівчини, промовивши:

— Крихітко, щодо мене, то можете не хвилюватися. Я знаю, що ви думаєте, та забудьте про це. З іншими жінками я міг би дозволити собі зайве, але з вами — ніколи. Та й ви, гадаю, ніколи б не прийшли сюди, якби так сильно не потребували допомоги... Що ж, я охоче вам допоможу, і, будьте певні, зроблю це безкорисливо.

Коли я це сказав, Марді нарешті відпружилася.

— Але нехай то буде геть трішки віскі, а більше імбирної газованки, — сказала дівчина.

Поки я змішував нам напої, вона підійшла та сіла у фотель. Це був один з отих глибоких фотелів, сидіння яких розташовані мало не на рівні підлоги. З того місця, де я стояв, мені було видно вершечок її капелюшка та чималу частину ніг. Марді розгорнула поли свого хутряного манто та закинула їх на бильця фотеля.

У кімнаті було прохолодно, тож я увімкнув невеличкий електричний обігрівач, яким користувався у часи, коли опалення в будинку вимикали, а вечори ставали холодними.

Я повернувся до Марді, несучи напої, та подав їй одну зі склянок. Тоді сперся на камінну полицю і кивнув дівчині, дивлячись на неї понад краєм склянки:

— Ваше здоров'я! — виголосив тост і випив.

Марді відкинулася у фотелі, тримаючи склянку в руці, і на хвилину заплющила очі. Я її не квапив. Я здогадувався, що вона намагається зібрати докупи все, що було їй відомо. Мені ж було за радість просто стояти та дивитися на гостю.

— Я справді потребую вашої допомоги, — сказала вона нарешті, підвівши на мене погляд.

— Гаразд. І ви її отримаєте. Якщо ви потрапили у халепу — не бійтеся. Ми разом усе владнаємо.

— Але ж, містере Мейсон, чому ви робите це для мене?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ось ваш вінець, леді»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ось ваш вінець, леді» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Ось ваш вінець, леді»

Обсуждение, отзывы о книге «Ось ваш вінець, леді» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x