Реймонд Чандлер - Постріли в ресторані Сірано

— Чарлз Вогнер, — мовив він урешті сам до себе. — Нещасливець, якому припекло до туалету не тоді, коли треба. Цікаво, з чого він жив?

Зібрані в цій книжці повісті та оповідання письменників США хронологічно охоплюють майже три десятиліття й відображають різні аспекти американської дійсності, але всі їх об'єднує одна наскрізна тема: жорстокість, насильство і злочинність як невід'ємні елементи славленого американського способу життя. Засобами художнього слова вони, сказати б, ізсередини викривають ревно поширюваний західною пропагандою міф про так званий «заокеанський рай», наочно показують читачеві справжнє — потворне та хиже — обличчя капіталістичного суспільства в його специфічно-американському варіанті, суспільства бездушного й бездуховного, де панує суто звіряча мораль, усі людські цінності вимірюються лише грішми, де людина людині вовк і життя окремої особи нічого не варте.

Збірник відкривається повістю «Постріли в ресторані Сірано», що належить перу визначного американського письменника, класика кримінального жанру Реймонда Чандлера (1888–1959), одного із засновників так званого «жорстокого детективу». Справді-бо, п'ять убивств — чи не забагато, як на такий невеликий обсягом твір? Та автор аж ніяк не захоплюється зображенням кривавих сцен, не «смакує» їх; його завдання, як він сам його формулював, — правдиво писати про жорстоку американську дійсність, про «світ, де гангстери майже вільно владарюють у цілих містах, де готелі й фешенебельні ресторани належать людям, розбагатілим на будинках розпусти… світ, де мер вашого міста покриває вбивство, вчинене задля наживи; де ніхто не може безпечно пройтися темною вулицею, бо закон і охорона громадського порядку — це речі, про які ми багато говоримо, але уникаємо застосовувати їх на практиці…» У цьому зв'язку особливу увагу в невеликій, але досить місткій повісті Чандлера привертає тісне змикання злочинних верств і політичної влади, коли ватажок гангстерів, «просунувши» в уряд штату «свою людину», нахабно попихає тим, з дозволу сказати, сенатором. Та й сам сенатор у повісті поводиться і діє, як справжній гангстер.

Повість Вільяма Айріша (нар. 1906 р.) «Строк минає на світанку» також відповідає всім законам детективного жанру: є в ній і загадкове вбивство, і підступні злочинці, і небезпечні пригоди героїв, що їм мимоволі доводиться стати детективами-аматорами. Та є в цьому творі й дещо таке, чим він вигідно різниться від безлічі інших кримінальних історій: це щира й співчутлива розповідь про знегоди двох молодих людей з провінції, що приїхали до Нью-Йорка шукати примарного щастя й мало не стали жертвами цього велетенського капіталістичного міста, міста-пастки, міста-душогубця, жорстокого й безжального до простої людини, — саме таким постає воно зі сторінок Айрішевої повісті.

Дещо осібне місце в літературі США останніх десятиліть посідає твір відомого прозаїка Трумена Капоте (1924–1984) «З холодним серцем». Автор популярних повістей «Лугова арфа», «Сніданок у Тіффані», лауреат премії О. Генрі в галузі новелістики, тонкий стиліст, Капоте несподівано вдається до цілком нового для себе, та й, власне, для всього американського письменства, жанру. Довідавшись із газетного повідомлення про бузувірську розправу над одною фермерською сім'єю в далекому канзаському містечку, письменник їде туди і після копіткого, скрупульозного дослідження всіх фактів та обставин, пов'язаних із злочином, опитавши сотні людей, в тому числі й самих злочинців, через кілька років публікує свою «правдиву історію одного вбивства та його наслідків» — безсторонню документальну оповідь, що не тільки веде читача слідами убивць і разом із слідством простежує всі деталі цієї типово американської трагедії, але й переконливо розкриває психологічні, моральні й соціальні причини злочину. Мало того: автор побіжно змальовує ще кілька подібних моторошних убивств, здебільшого страхітливо безглуздих і невмотивованих. Таким чином, цей твір Капоте виходить далеко за межі пересічної кримінальної хроніки — він переростає в узагальнену розповідь про пекучі проблеми американського суспільства, про те, як нелюдська соціальна система породжує в «середньому американцеві» не лише байдужість до інших, ба навіть до своїх найближчих родичів, а й тваринну жорстокість, — і об'єктивно являє собою гнівне звинувачення американського способу життя.

Щодо публікованих у збірнику оповідань сучасних американських письменників, то хоч їх і не можна віднести до детективного жанру, проте всі вони мають гострий, напружений сюжет і, кожне по-своєму, розвивають уже згадану тему насильства. Терор у різних його проявах: терор, сказати б, знічев'я, від лихої вдачі («Двобій» Р. Метесона), терор задля збагачення («Напад на літак» Р. Л. Фіша), терор задля розваги… А втім, мотоциклісти з однойменного оповідання Ф. Руні — не просто випадкове збіговисько розперезаних хуліганів, ні, вони мають усі ознаки згуртованої, керованої єдиною волею терористичної організації, і це також дуже характерне явище для сучасної Америки, де тероризм стає повсякденною дійсністю і навіть підноситься до рангу державної політики.