Агата Кристи - Чому не Еванс?

Карстерс приїхав у Лондон і почав усе рознюхувати й розвідувати.

Тут нам не пощастило. Якісь друзі привезли його на обід у «Мерровей-корт», і там, на піаніно, він побачив фотографію Мойри і впізнав у ній жінку зі світлини, яку надіслав йому Севедж. Він поїхав у Чиппінґ-Сомертон і почав розслідування там.

Ми з Мойрою занепокоїлися. Часом я думаю, що даремне. Але Карстерс був розумний.

Я поїхав за ним у Чиппінґ-Сомертон. Йому не вдалося знайти куховарку – Розу Чадлі. Вона тоді була на півночі. Зате він дізнався, куди поїхала Еванс і яке тепер у неї прізвище, і рушив у Марчболт.

Почали скупчуватися хмари: якби Еванс підтвердила, що місіс Темплтон і місіс Ніколсон – та сама людина, для нас усе склалося б не найкращим чином. До того ж вона певний час прожила в будинку, і ми не знали, що їй відомо.

Я вирішив, що Карстерса краще позбутися. Він неабияк заважав. Нам допоміг випадок. Я йшов за ним назирці, коли спустилися сутінки. Підкрався ближче й різко штовхнув його зі скелі.

Однак я опинився перед складною дилемою, бо не знав, який компромат у нього є при собі. І тут, сам того не підозрюючи, мені допоміг Ваш друг-морячок. Я ненадовго лишився сам на сам із тілом – але цього мені цілком вистачило. У Карстерса знайшлася фотографія Мойри. Він, мабуть, узяв її у фотомайстерні – напевне, для встановлення особистості. Я дістав світлину й листи та інші речі, які могли допомогти з’ясувати його ім’я. Потім підмінив фотографію іншою.

Усе йшло добре. Псевдосестра загиблого та її чоловік приїхали й упізнали тіло. Здавалося, усе йде за планом. І раптом Ваш друг Боббі псує картину. Виявляється, перед смертю Карстерс отямився і щось сказав. Він назвав прізвище Еванс, а Еванс якраз працювала в будинку вікарія.

Правду кажучи, це змусило нас потремтіти. Ми були на межі божевілля. Мойра наполягала, що Боббі треба прибрати. Ми спробували, але наш план провалився. Тоді Мойра сказала, що подбає про це сама. Вона взяла машину й поїхала в Марчболт. Їй випав шанс, яким вона скористалася – додала морфію в пиво Боббі, поки той спав. Але нашого кадра це не взяло. Нам страшенно не щастило.

Як я Вам уже казав, питання Ніколсона змусили мене сумніватися в тому, хто Ви насправді. Але уявіть лишень, в якому шоці була Мойра, коли одного вечора потайки вибиралася побачитися зі мною, а наштовхнулася на Боббі. І скажу Вам, що одразу його впізнала, бо як слід роздивилася, поки він спав. Не дивно, що вона так злякалася – ледве не знепритомніла. Але потім зрозуміла, що він не підозрює її, і підіграла.

Вона прийшла в готель і розповіла йому декілька казочок. Той одразу повірив. Вона вдала, що Алан Карстерс її колишній коханець, і почала нагнітати, ніби боїться Ніколсона. Також доклала всіх зусиль, щоб відвести Ваші підозри від мене. Я зробив те саме, підтримуючи ілюзію про неї як про слабке безпорадне створіння. І це про Мойру, якій не забракло б нервів прибрати з дороги всіх, хто їй заважає, не змигнувши оком!

Становище було серйозне. Так, ми отримали гроші. План щодо усунення Генрі теж добре просувався. З Томмі я не поспішав. Міг собі дозволити трохи почекати. Ніколсона можна було легко позбутися у свій час. Але Ви з Боббі почали підозрювати «Ґрендж» у нечистих справах. І це стало неабиякою загрозою для нас.

Можливо, Вам цікаво буде дізнатися, що Генрі не вчиняв самогубства. Це я його вбив. Коли ми говорили в саду, я зрозумів, що не можна гаяти часу, тож пішов у будинок і про все подбав.

Аероплан дав мені шанс. Я зайшов у кабінет Генрі, сів біля нього, сказав: «Послухай, брате…» і застрелив! Звук пострілу загубився в гудінні аероплана. Потім я написав зворушливу посмертну записку, стер відбитки пальців з револьвера, затиснув його на мить у руці Генрі, тоді розтиснув, і зброя впала на підлогу. Я поклав ключ від кабінету в братову кишеню і вийшов, замкнувши двері з коридору ключем від обідньої кімнати, який теж підходить до замка.

Не вдаватимуся в деталі про маленьку хлопавку, яку я поклав у камін, щоб вона вибухнула за чотири хвилини.

Усе склалося чудово. Ми з Вами разом пішли до саду й почули постріл. Ідеальне самогубство! Єдиний, хто накликав на себе підозри – бідолаха Ніколсон. Цей осел повернувся по ціпок чи щось таке!

Звісно, лицарські звитяги Боббі трохи напружували Мойру. Тож вона поїхала до «Тюдор-котеджу». Ми розуміли, що пояснення Ніколсона про те, куди поділася його дружина, викличуть підозри.