Гилберт Честертон - Хрест із сапфірами

Зелена гілка, на котрій погойдується блискуча постать, шелестить так, ніби здивована, а голос продовжує:

— Фламбо, я хочу, щоб ви повернули їх мені; і я хочу, щоб ви облишили таке життя. Ви все ще молоді, й у вас є честь і гумор, та з такими заняттями вони скоро закінчаться. Можна втриматися на якомусь рівні добра, та ще нікому не вдалося втриматися на одному й тому ж рівні зла. Цей шлях веде лише вниз. Добра людина пиячить і стає жорстокою, щира людина вбиває й починає брехати. Я знав багато людей, котрі розпочинали так само, як ви — добрими розбійниками, радісними грабіжниками багатіїв, та вони завершували свій шлях у багнюці. Моріс Блюм починав як переконаний анархіст, батько бідних і знедолених, а закінчив як брудний шпигун і донощик, котрого обидві сторони використовували й зневажали. Гаррі Берк, що розпочав справу із зайвими грішми, котрих має вистачити для всіх, тепер живе на утриманні своєї напівголодної сестри й пропиває її останні гроші. Лорд Амбер пішов на дно як мандрівний лицар, а тепер платить найгіршим лондонським негідникам, тому що вони його шантажують. Капітан Бейрілон, у щасливому минулому відомий джентльмен-апаш, помер у божевільні, він з’їхав з глузду, тому що жахливо боявся «стукачів» і скупників краденого, котрі його зрадили й затравили. Я знаю, Фламбо, що ліс позаду вас видається вільним і привабливим. Я знаю, що ви можете зникнути там, ніби мавпа. Та котрогось дня, Фламбо, ви перетворитеся на сиву мавпу. Ви сидітимете у вашому вільному лісі, у вас на серці буде холодно, смерть наближатиметься, а верхівки дерев будуть зовсім голі.

Наверху було все ще тихо, здавалося, що малий чоловічок тримає свого співрозмовника на довгій і невидимій прив’язі. Він продовжував:

— Ви вже зробили перші кроки вниз. Раніше ви вихвалялися, що ніколи не здійснюєте підлих учинків, та сьогодні здійснили свій перший підлий учинок. Через вас запідозрили чесного юнака, проти котрого й так багато хто налаштований. Ви розлучаєте його з дівчиною, котру він кохає й котра кохає його. Та ви зробите ще й не такі підлости, перш ніж помрете.

Три діяманти, виблискуючи, впали з дерева на дерен. Маленький чоловік нагнувся, щоб підняти їх, а коли він випрямився й знову глянув угору, то побачив, що срібного птаха вже не було в зеленій клітці.

Віднайдення коштовних каменів (котрі, на думку загалу, випадково знайшов отець Бравн) зустріли гучним святкуванням. І сер Леопольд, з висоти своєї доброзичливости, навіть сказав священику, що хоча він особисто притримується значно ширших поглядів, та все ж готовий поважати тих, чиї переконання, на його думку, обмежені у пізнанні цього світу.

У холодній блакиті сутінків кондитерська на розі двох покручених вулиць в Кемден-тавн світилася в темноті, як кінчик сигари. Можна навіть сказати, що вона світилася, як цілий феєрверк, тому що численні вогні різних відтінків розбивалися в багатьох дзеркалах і танцювали на золотих і весело розмальованих тортах та цукерках. До цієї яскравої палахкотливої вітрини прилипли носами безпритульники — їх вабили барвисті обгортки шоколаду, а величезний білий весільний торт у вікні був настільки недоступний і спокусливий, ніби ввесь Північний полюс перетворився в цей смаколик. Зрозуміло, що такі райдужні спокуси збирали сусідських дітлахів віком від десяти до …надцяти років. Та цей кут також був привабливий і для старшої вікової категорії: молодий чоловік, котрому було не менше двадцяти чотирьох років, вдивлявся у вітрину. Кондитерська і для нього була полум’яним чаром, та його цікавили не лише шоколадки, хоча він і не був проти їх скуштувати.

Це був високий, міцний і рудоволосий молодий чоловік з рішучим виразом обличчя та в’ялими манерами. Під пахвою ніс плаский сірий портфель із чорно-білими ескізами, котрі продавав з більшим чи меншим успіхом видавцям, після того, як рідний дядько (котрий був адміралом) позбавив його спадку нібито через соціялістичні погляди. А все це через лекцію, в котрій молодий чоловік насправді висловлювався проти соціалістичної економічної теорії. Його звали Джон Тернбул Енґус.

Коли він врешті зайшов до кондитерської, то попрямував до задньої кімнати, де було своєрідне кафе. Трохи підняв свій капелюх, вітаючись з юною леді-офіціянткою. Це була смаглява елегантна дівчина в чорному одязі з виразними темними очима. Зачекавши, скільки належить, вона підійшла до юнака, щоб прийняти його замовлення.