Агата Кристи - Трагедія в трьох діях

– Я думала про чотири вечірні сукні, парочку повсякденних речей та один-два спортивні костюми.

Місіс Дейкез заговорила ще солодкавіше. Добре, що вона не знала – на той момент на рахунку Еґґ було п’ятнадцять фунтів двадцять шилінґів, і цього їй мало вистачити до грудня.

Повз Еґґ промайнули ще кілька дівчат у сукнях. Їй вдавалося розбавити розмову про одяг іншими запитаннями.

– Я так розумію, після того прийому ви більше не бували у «Воронячому гнізді»? – запитала вона.

– Ні, люба, я просто не могла. Все це так мене засмутило. І до того ж у Корнуоллі забагато художників… А я їх просто терпіти не можу. У них завжди такі дивні фігури.

– Ох, це справжня трагедія, правда ж? – сказала Еґґ. – Та й старий містер Беббінґтон був такий милий.

– І дуже старий, я так розумію, – мовила місіс Дейкез.

– Здається, ви і раніше з ним зустрічалися?

– З цією доісторичною реліквією? Хіба? Не пригадаю.

– Він ніби щось таке казав, – відповіла Еґґ. – Не в Корнуоллі. Здається, в Ґіллінґу.

– Невже? – Погляд у місіс Дейкез був туманний. – Ні, Марсель, мені потрібен колір «петі скандаль», модель «Дженні», а потім блакитна «Пату».

– Як дивно, – сказала Еґґ, – що сера Бартолом’ю отруїли.

– Люба моя, так приголомшливо, що й словами не опишеш! Це принесло мені велику користь. Безліч ну просто страхітливих дам позамовляли у мене сукні тільки з цієї причини. Модель «Пату» бездоганно вам пасуватиме. Подивіться на оці безглузді й недоладні брижі – вони роблять сукню надзвичайно милою. Молодіжно, але не нав’язливо. Так, смерть сера Бартолом’ю принесла мені велику удачу. Адже є невелика ймовірність того, що його вбила я. А я візьми й зіграй на цьому. На мене приходили повитріщатися товстухи. Як приголомшливо. А потім, розумієте…

Але її обірвала поява монументальної американки, очевидно, цінної клієнтки.

Поки американка позбувалася тягаря своїх численних вимог, які мали вилитися їй у кругленьку суму, Еґґ непомітно втекла, сказавши молодій леді, яка прийшла на зміну місіс Дейкез, що має все обміркувати, перш ніж вирішить остаточно.

Вийшовши на Брутон-стріт, Еґґ глянула на годинник. За двадцять хвилин перша. Невдовзі вона перейде до другого етапу свого плану.

Вона дійшла до Берклі-сквер, а потім повільно повернулася. О першій вона підійшла до вітрини з китайськими objets d’art [21] Витворами мистецтва ( фр. ). і притулилася до неї обличчям.

Міс Доріс Сімз швидко вийшла на Брутон-стріт і попрямувала до Берклі-сквер. Не встигла вона вийти на площу, як почула голос з-за плеча:

– Пробачте, – мовила Еґґ, – можна хвилиночку з вами поговорити?

Дівчина здивовано озирнулася.

– Ви ж манекенниця з «Амброзін»? Я звернула на вас увагу сьогодні вранці. Сподіваюся, ви не образитеся, якщо я дозволю собі сказати, що у вас найбездоганніша фігура з усіх, що я бачила.

Доріс Сімз не образилася. Лише трішки зніяковіла.

– Певна, ви лестите мені, мадам, – відповіла вона.

– І ви здалися мені дуже доброю, – сказала Еґґ. – Тому я хочу попросити вас про послугу. Дозвольте запросити вас на обід у «Берклі» чи «Ріц» і все вам розповісти.

Хвильку повагавшись, Доріс погодилася. Їй було цікаво, а ще вона любила смачну їжу.

Влаштувавшись за столиком і замовивши обід, Еґґ заходилася пояснювати.

– Сподіваюся, ви нікому про це не розкажете, – мовила вона. – Розумієте, на роботі мені дали завдання – написати про жінок різних професій. Я б хотіла, щоб ви розповіли мені про вашу роботу в ательє.

Доріс, здається, була розчарована, але досить дружньо відповідала на запитання, відверто розповідаючи про розклад, ціни, переваги й недоліки своєї професії. Еґґ конспектувала її відповіді в маленький записник.

– Це так мило з вашого боку, – сказала вона. – Я на цьому зовсім не розуміюся. Для мене все це нове. Розумієте, мені страшенно бракує грошей, а цей журналістський підробіток дуже мені допоможе.

Дівчина впевнено вела далі:

– Було нахабно з мого боку отак з’явитися в «Амброзін» і вдавати, ніби я збираюся купити купу одягу. Взагалі-то мені лишилося всього декілька фунтів на витрати, і я маю протягнути на них до Різдва. Гадаю, місіс Дейкез страшенно розлютилася б, якби дізналася.

Доріс захихотіла.

– Думаю, так.

– Але я добре зіграла свою роль? – запитала Еґґ. – Я була схожа на людину, в якої є гроші?

– Ви пречудово зіграли, міс Літтон-Ґор. Мадам вважає, що ви багато чого в нас купите.

– Боюся, доведеться її розчарувати, – зізналася Еґґ.