Аґата Крісті - Кишеня, повна жита

– Ні. Я знаю, – сказав Ніл. – Я тільки намагаюся з’ясувати, чи мала вона щось залишити. І виходить, вона мала сто тисяч фунтів.

Містер Білінґслі енергійно похитав головою.

– Ні, ні, дорогий сер. Тут ви помиляєтеся.

– Ви хочете сказати, що сто тисяч фунтів вона могла одержувати лише частинами протягом усього свого життя?

– Ні… ні… вона могла одержати їх зразу. Але в заповіті був один пункт, який обмежував таку вимогу. Тобто дружина Фортеск’ю могла б успадкувати цю суму, якби вона пережила його не менш як протягом одного місяця. Така умова, я сказав би, сьогодні дуже поширена. Її стали застосовувати тоді, коли зросла кількість повітряних катастроф. Бо якщо в такій катастрофі гинуть двоє людей, тоді стає надзвичайно важко визначити, хто кого пережив, і виникає безліч цікавих проблем.

Інспектор Ніл витріщився на нього.

– Отже, Адель Фортеск’ю не має сто тисяч фунтів, які вона могла б комусь залишити? То що станеться з цими грішми?

– Вони повернуться на фірму. Чи, радше, я сказав би, вони дістануться головному спадкоємцю майна, очищеного від боргів.

– Тобто містерові Персівалу Фортеск’ю?

– Саме так, – сказав Білінґслі. – Гроші дістануться Персівалові Фортеск’ю. І в тому стані, у якому тепер перебуває фірма, – додав він, забувши, що повинен дотримуватися професійної етики, – вони дуже й дуже йому знадобляться!

– Схоже, вам, полісменам, треба знати про все, – сказав лікар, друг інспектора Ніла.

– Давай-но, Бобе, розповідай.

– Ну, гаразд, позаяк ми тут самі-одні, то, на щастя, ти не зможеш на мене послатися. А я можу підтвердити, що ти склав собі про цю історію абсолютно точне уявлення. Прогресивний параліч мозку з тих симптомів, які ти описуєш. Родина про це підозрювала й хотіла, щоб він показався лікарю. Але він не захотів. Ця хвороба розвивається саме так, як ти описав. Утрата здорового глузду, манія величі, – наприклад, людина вважає себе великим фінансовим генієм, – бурхливі напади роздратування й гніву, схильність до вихваляння. Хто завгодно, якщо він страждає від такої хвороби, незабаром посадить на мілину найплатоспроможнішу фірму, якщо його не зупинити, а це зробити дуже й дуже нелегко – а надто в тому випадку, якщо хворий знає, чого ви від нього хочете. Атож, я сказав би, вашим друзям вельми пощастило, що він помер.

– Ніякі вони мені не друзі, – заперечив Ніл.

І повторив те, що вже сказав раніше:

– «Усі вони дуже неприємні люди…»

У вітальні в «Тисовій хатині» зібралася вся родина Фортеск’ю. Персівал Фортеск’ю, опершись на полицю каміна, промовляв до зібрання.

– Розслідування нібито йде успішно, – сказав Персівал, – але загалом наше становище не вельми задовільне. Поліціанти то приходять, то виходять, нічого нам не кажуть. Можна припустити, вони опрацьовують якусь версію. А проте все стоїть на місці. Ми не можемо складати свої плани, не можемо думати про майбутнє.

– Усе робиться так необмірковано, – сказала Дженніфер. – І так по-дурному.

– Здається, нам досі заборонено виходити з дому, – провадив Персівал. – Проте я думаю, що у своєму колі ми можемо обговорити свої майбутні плани. Як щодо тебе, Ілейн? Ти начебто збираєшся одружитися – як пак його звуть – Джералд Райт? Ти маєш якесь уявлення, коли це буде?

– Чим скоріше, тим краще, – сказала Ілейн.

Персівал спохмурнів.

– Ти хочеш одружитися через півроку?

– Ні. Чому це ми повинні чекати півроку?

– Щоб зберегти пристойність, – сказав Персівал.

– Дурниці, – не погодилася з ним Ілейн. – Ми одружимося через місяць.

– Робіть, як знаєте, – сказав Персівал. – А які ваші плани, коли ви одружитеся, якщо їх маєте?

– Ми хочемо відкрити школу.

Персівал похитав головою.

– Надто ризиковано в наші часи. Не забувайте, сьогодні бракує навіть домашніх слуг, а ще більші проблеми можуть виникнути з пошуками добрих учителів. Це й справді звучить непогано, Ілейн, але на твоєму місці я подумав би двічі.

– Ми все обміркували. Джералд вважає, що все майбутнє цієї країни залежить від правильної освіти.

– На післязавтра я призначив побачення з містером Білінґслі, – сказав Персівал. – Ми з ним обговоримо деякі фінансові проблеми. Він пропонує, щоб ти поклала гроші, які тобі залишив батько, у траст для себе й для своїх дітей. У наші дні це найнадійніший спосіб зберегти гроші.

– Я не хочу цього робити, – сказала Ілейн. – Нам будуть потрібні гроші, щоб відкрити школу. Ми знайшли дуже зручний для нас маєток, який продається. Це в Корнуолі. Чудова територія й добрий будинок. Його можна й перебудувати – додати кілька нових флігелів.