Аґата Крісті - Кишеня, повна жита

– То був хтось чужий? – запитала міс Марпл.

– Можливо, – сказав інспектор Ніл. – Але не виключено, що хтось із домашніх. Хтось такий, хто чекав нагоди, коли опиниться на самоті з дівчиною. Дівчина була стривожена, вона вочевидь нервувала, коли ми вперше допитували її, але, боюся, ми недооцінили важливість її поведінки.

– О, та хіба ви могли надати їй великого значення! – вигукнула міс Марпл. – Адже люди так часто почувають себе винними й збентеженими, коли їх допитує поліція.

– Саме так. Але того разу, міс Марпл, було й щось більше. Я думаю, Ґледіс побачила, як хтось щось робив таке, чого вона не могла пояснити. Думаю, ті дії були надто загадковими для неї, бо інакше вона розповіла б про них. Але, мабуть, вона пішла шукати пояснення до тієї самої особи, яка підкинула їй цю загадку. І та особа зрозуміла, що Ґледіс становить небезпеку для неї.

– І тому Ґледіс була задушена, і прищепка для білизни почеплена їй на ніс, – промурмотіла міс Марпл сама до себе.

– Так, це було бридко й жахливо. Страхітливе й невиправдане знущання. Мерзенна й непотрібна бравада.

Міс Марпл похитала головою.

– Чому ж непотрібна? Вона утворює певну схему, хіба ні?

Інспектор Ніл подивився на неї з цікавістю.

– Я не зовсім розумію вас, міс Марпл. Що ви маєте на увазі під схемою?

Міс Марпл умить перейшла у збуджений стан.

– Я маю на увазі… Це, знаєте, схоже… Я хочу сказати, що це можна розглядати як певну послідовність, якщо ви мене розумієте… зрештою, від фактів нікуди не подінешся, чи не так?

– Не думаю, що я цілком розумію вас.

– Я хочу сказати… Спочатку ми маємо містера Фортеск’ю. Рекса Фортеск’ю. Убитого в місті, у своєму кабінеті. А потім ми маємо місіс Фортеск’ю, яка сидить тут, у бібліотеці і п’є чай. До чаю були подані млинці й мед . І нарешті перед нами бідолашна Ґледіс із прищепкою на носі. Вона завершує послідовність. Чарівна місіс Ланс Фортеск’ю сказала мені, що не бачить у цих подіях ніякого глузду, але я не можу з нею погодитися, бо глузд у цих злочинах є, і то очевидний. Ви не згодні зі мною?

Інспектор Ніл повільно промовив:

– Я не думаю…

Міс Марпл швидко провадила:

– Я думаю, вам, інспекторе, років тридцять п’ять або тридцять шість, я не помилилася? Гадаю, у той час, коли ви були малим хлопцем, дитячі віршики були не в моді. Але для того, хто був вихований на віршах Матінки Гуски [11] Матінка Гуска – вигаданий автор дитячих віршів, перший збірник яких було опубліковано в Лондоні 1760 р. , такі віршики не можуть не мати великого значення, ви зі мною згодні? Знаєте, я подумала… – Міс Марпл зробила паузу, потім, ніби набравшись сміливості, продовжила розвивати свою думку. – Я знаю, з мого боку велике нахабство запитувати вас про те, про що хочу зараз запитати.

– Будь ласка, запитуйте про все, що хочете, міс Марпл.

– Що ж, ви дуже люб’язні, і тому я запитаю. Хоч і зроблю це з великою невпевненістю, бо знаю, я дуже стара, й у голові в мене все перемішалося, і може бути, моя думка не має ніякої цінності. Але все ж таки я вас запитаю: чи не намагалися ви опрацювати лінію чорних дроздів?

Десь протягом десятьох секунд інспектор Ніл дивився на міс Марпл із виразом цілковитої розгубленості. Його першою думкою було, що в старої леді негаразд із головою.

– Дроздів? – перепитав він.

Міс Марпл енергійно закивала головою.

– Так, – сказала вона й почала декламувати:

– Боже праведний, – сказав інспектор Ніл.

– Я хотіла сказати, тут усе сходиться, – пояснила йому міс Марпл. – У його кишені було жито, чи не так? В одній із газет було написано, що жито. Інші писали, там була крупа, а це може означати що завгодно. «Сніданок фермера», або навіть кукурудзяні пластівці, або навіть просто кукурудза – але там було жито.

Інспектор Ніл кивнув головою.

– Ось ми й маємо повну картину! – з тріумфом вигукнула міс Марпл. – Рекс Фортеск’ю. «Рекс» означає «король». У себе в конторі. А місіс Фортеск’ю, королева, у вітальні, їсть хліб із медом. А тому вбивці залишалося тільки почепити прищепку на носа Ґледіс.

Інспектор Ніл запитав: