Дік Френсіс - Фаворит

Ми перетнули шосе, збігли сходинками вниз і, подолавши смугу камінців і піску, вийшли на пляж. Кет зняла туфлі й висипала дрібняк. Сонце пригрівало. Ми довго бавилися, перескакуючи хвилерізи, й потім спрокволу вернулись назад. То був чудовий день!

Коли ми, тримаючись за руки, підходили до машини, я раптом помітив, що вона стоїть за якусь сотню ярдів од готелю «Плаза», куди я нещодавно підвозив Кліффорда Тюдора.

I ось — як кажуть, про вовка помовка, а вовк на поріг — саме він зараз стояв на східцях, розмовляючи із швейцаром. Навіть зоддалік я впізнав його масивну статуру, засмаглу шкіру й гордовиту посадку голови.

Перш ніж ми досягли машини, нас обігнало таксі й зупинилося навпроти готелю. То був чорний лімузин з жовтими щитками на дверцятах, я розібрав назву: «Марконі». Потім зиркнув на водія й помітив його профіль: великий ніс, опукле підборіддя — я не бачив його досі.

Кліффорд Тюдор кинув швейцарові кілька слів, перетнув тротуар і сів у машину, навіть не кажучи, куди везти.

— Що ви там набачили? — запитала Кет.

— Нічого особливого. Розповім, коли вип'єте зі мною скляночку чаю в «Плазі».

— Це нудне місце. Тітоньці Деб воно не подобається.

— Все починає скидатися на детектив.

— Тоді з охотою… А збільшувальне скло й собаку-шукача прихопили?

Ми зайшли до готелю. Кет заявила, що хоче привести до ладу зачіску а я, тим часом розпитував дівчину за столиком адміністратора, де мені знайти Кліффорда Тюдора.

— Боюсь, що ви пропустили його. Він щойно від’їхав.

— А часто приїздить?..

Вона здивовано глянула на мене.

— Я думала, ви знаєте. Він член правління. Один із головних вкладників. Фактично, — одверто призналася вона, — власник готелю, і його слово важить тут більше, аніж управляючого. — З голосу й інтонації можна було зрозуміти, що вона захоплена містером Тюдором. — А своя машина в нього є?

Це було дивне запитання, та вона з охотою тараторила:

— У нього гарненька машина з довгим передком і силою нікелю. Просто класна! Та він звичайно нею не користується. Здебільшого їздить на таксі. Це дуже зручно, слово честі! Ви дзвоните до їхньої контори, й вони викликають по радіо найближчу машину. Не встигнете й оком змигнути, як вона тут. Усі наші гості ними користуються…

— Мевіс!

Щебетунка одразу знітилась та винувато озирнулася. До кімнатки зайшла сувора жінка років під тридцять.

— Дякую, Мевіс, що підмінили мене. Можете йти. Дівчина грайливо глянула на мене й відійшла.

— Так, сер, що вам потрібно? — Ця була з тих, що не вибовкують таємниць.

— Я гадав… ми зможемо випити тут по чашці чаю.

Вона подивилася на годинник.

— Пізнувато для чаю, хоч можете зайти до зали — там вас обслужать.

Кет з огидою дивилася на запропоновані нам бутерброди з рибою.

— Це теж належить до ризику в роботі детектива, — сказала вона, обережно надкусуючи бутерброд. — Що ви довідались?

Я відповів, що рано робити висновки, але мене цікавлять будь-які дрібниці, що стосуються таксі з жовтим щитком, бо Кліффорд Тюдор має найбезпосередніше відношення до цих таксі й до катастрофи з Біллом Девідссоном.

— Не думаю, щоб між ними було щось спільне, — зауважила Кет, доїдаючи бутерброд та відмовляючись від другого.

Я зітхнув:

— Мабуть, що так.

— То що робитимемо далі?

— Мені б тільки дізнатися, хто власник отих таксі.

— Давайте подзвонимо й запитаєм, — мовила Кет, підводячись. Вона пішла до телефону й одшукала номер у довіднику.

— Дзвонитиму я, — попередила вона. — Скажу, що маю скаргу й що хочу висловити її власникові машин.

Вона подзвонила в контору й влаштувала справжню бучу, вимагаючи, щоб їй назвали прізвища й адреси власників, управителів і юристів фірми. Та ось поклала трубку й обурено глянула на мене.

— Вони не повідомили мені нічого! Ну й терпеливий тип зі мною розмовляв! Навіть не підвищив голосу, хоч я йому казна-що наторохтіла. Тільки повторював: «Будь ласка, напишіть свою скаргу зі всіма подробицями, і ми розберемось». Заявив, що не годиться фірмі розшифровувати своїх власників і він нічого не може мені сказати. Не прохопився жодним словом!

— Ну й гаразд. А ви непогано придумали! Хоч я й не сподівався, що він вам щось вибовкає. Це й дає мені привід…

Я подзвонив у Мейденхедський відділок і попросив до телефону інспектора Лоджа. Мені відповіли, що він уже пішов, але, може, я хочу зробити повідомлення. Я виклав їм свою підозру:

— З вами говорить Аллан Йорк. Спитайте інспектора, чи не може він з'ясуватги, хто власник або управитель фірми «Таксі Марконі» у Брайтоні? Він зрозуміє, в чім справа.