Умберто Еко - Маятник Фуко

Здесь есть возможность читать онлайн «Умберто Еко - Маятник Фуко» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 1998, ISBN: 1998, Издательство: Літопис, Жанр: Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Маятник Фуко: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Маятник Фуко»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман-бестселер «Маятник Фуко» уславленого італійського письменника Умберто Еко — своєрідне злиття наукових зацікавлень автора, його рідкісної ерудиції і нестандартної манери письма — є захопливим, яскравим зразком новітньої прози, в якій елементи літературного пошуку поєднуються з детективним сюжетом, напруженою дією та широкими автобіографічними відступами. Герої роману — троє редакторів одного італійського видавництва, — прагнучи задля інтелектуальної забави підкинути поживу різноманітним ловцям таємниць і шукачам Усесвітніх Змов, переосмислюють і переписують історію під кутом зору вічної підозри і створюють свій грандіозний План.

Маятник Фуко — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Маятник Фуко», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

«У всякому разі повією була ота Гелена. А зрештою, в ті часи, коли говорили проститутка , мали на увазі вільну жінку, без зобов’язань, інтелектуалку, ту, яка не хоче бути домогосподаркою, тобі ж відомо, що проститутка була також вельможною дамою, тримала салон, сьогодні такі жінки займаються public relations , ти б назвав хвойдою жінку, яка займається public relations , ніби вона звичайна шльондра, яка чигає за містом на водіїв вантажівок?»

У цю мить знову підійшов Ріккардо і взяв її за руку. «Ходи, потанцюємо», сказав він.

Вони танцювали посеред зали, легкими, дещо осоловілими рухами, ніби вдаряючи у барабан. Але час від часу Ріккардо притягав її до себе і владно клав руку їй на карк, а вона підкорялася йому з заплющеними очима, з розпашілим обличчям, відкинувши назад голову, і її волосся простопадно звисало нижче плечей. Бельбо запалював одну сигарету за одною.

По якомусь часі Лоренца взяла Ріккардо за стан і повільно повела його, аж поки вони не опинилися за крок від Бельбо. Далі танцюючи, Лоренца взяла в нього з рук кухлика. Вона тримала Ріккардо лівою рукою, а кухлик — правою, звернула свій дещо вільглий погляд до Якопо і, здавалось, плакала, а насправді усміхалася… І говорила до нього.

«І це траплялось не один раз, розумієш?»

«Не один раз що?» поспитав Бельбо.

«Що він зустрівся з Софією. Через багато століть Симон був також Ґійомом Постелем».

«Був листоношею?»

«Дурень. То був вчений епохи Відродження, який читав по-жидівському…»

«По-єврейському».

«Яка різниця? Він читав по-їхньому легко, як діти читають комікси про Мікі Мауса. Йому вистачало кинути оком. І от, в одному шпиталі у Венеції він зустрічає стару, неписьменну служницю Йоанну, дивиться на неї і каже: ось, я зрозумів, це — нове втілення Софії, Еннойї, це — Велика Матір Світу, яка зійшла поміж нас, аби відкупити цілий світ, який має жіночу душу. І Постель бере Иоанну з собою, всі вважають його божевільцем, а йому байдуже, він її обожнює і хоче звільнити від влади ангелів, а коли вона помирає, він впродовж години сидить нерухомо, вдивляючись у сонце, і цілими днями нічого не п’є і не їсть, у нього мовби вселилася Йоанна, якої більше нема, але вона немовби й є, бо вона є завжди, вона живе у світі й від часу до часу з’являється, так би мовити, втілюється… Хіба це не зворушлива історія?»

«Я потопаю у сльозах. І тобі так до вподоби бути Софією?»

«Але я Софія й для тебе, кохання моє. Ти знаєш, до того, як ти зі мною познайомився, ти носив жахливі краватки, а на спині у тебе було повно лупи?»

Ріккардо знову взяв її за карк. «Чи можу я взяти участь у розмові?» спитав він.

«Будь чемний і танцюй. Ти знаряддя мого блаженства».

«Не маю нічого проти».

Бельбо продовжував, ніби його й не існувало: «А отже, ти є його проституткою, його феміністкою, яка займається public relations, а він є твоїм Симоном».

«Мене звати зовсім не Симон», сказав Ріккардо, у якого вже заплітався язик.

«Ми говоримо не про тебе», сказав Бельбо. Вже деякий час я почував за нього незручність. Він, зазвичай такий ревнивий приховувач своїх почуттів, розпочинав любовну суперечку в присутності свідка, ба більше, суперника. Але з цієї останньої репліки я збагнув, що, оголюючи свою душу перед іншим, — тоді як справжнім суперником був ще інший, — він єдиним доступним для нього способом утверджував своє володіння Лоренцою.

Тим часом Лоренца відповідала, попрохавши в когось іще одного кухлика: «Але все це гра. Адже я кохаю тебе».

«Добре ще, що не ненавидиш. Послухай, я хотів би йти додому, в мене приступ нежитю шлунка. Я все ще в’язень цієї нижчої матерії. Мені Симон не обіцяв нічого. Підемо разом?»

«Давай побудемо ще трішечки. Тут так гарно. Хіба тобі не весело? А крім того, я ще не дивилася на картини. Ти бачив, що Ріккардо намалював на одній мене?»

«Тебе я б хотів не тільки намалювати», мовив Ріккардо.

«Ти вульгарний. Припини. Я розмовляю з Якопо. Господи, Якопо, невже лише ти можеш гратися в інтелектуальні ігри зі своїми друзями, а я ні? То хто ж трактує мене як проститутку з Тиру? Ти».

«Присягаюся, це так. Саме я. Саме я штовхаю тебе в обійми літніх добродіїв».

«Він ніколи не намагався взяти мене в обійми. Він не сатир. Тебе дратує, що він не бажає затягти мене до ліжка, а вважає інтелектуальним партнером».

«Allumeuse [148] Allumeuse — фр.: Кокетка. ».

«А от цього тобі не слід було говорити. Ріккардо, ходім пошукаємо чогось випити».

«Ні, постривай», сказав Бельбо. «Тепер ти мені скажеш, чи серйозно ти його сприймаєш, я хочу зрозуміти, божевільна ти чи ні. І перестань пити. Скажи ж мені, ти сприймаєш його серйозно чи ні, чорт забирай!»

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Маятник Фуко»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Маятник Фуко» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Маятник Фуко»

Обсуждение, отзывы о книге «Маятник Фуко» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x