Умберто Еко - Маятник Фуко

Здесь есть возможность читать онлайн «Умберто Еко - Маятник Фуко» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 1998, ISBN: 1998, Издательство: Літопис, Жанр: Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Маятник Фуко: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Маятник Фуко»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман-бестселер «Маятник Фуко» уславленого італійського письменника Умберто Еко — своєрідне злиття наукових зацікавлень автора, його рідкісної ерудиції і нестандартної манери письма — є захопливим, яскравим зразком новітньої прози, в якій елементи літературного пошуку поєднуються з детективним сюжетом, напруженою дією та широкими автобіографічними відступами. Герої роману — троє редакторів одного італійського видавництва, — прагнучи задля інтелектуальної забави підкинути поживу різноманітним ловцям таємниць і шукачам Усесвітніх Змов, переосмислюють і переписують історію під кутом зору вічної підозри і створюють свій грандіозний План.

Маятник Фуко — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Маятник Фуко», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

50

Адже я перша і остання. Я шанована і зненавиджена. Я свята і повія.

(Фрагмент із Наґ-Гаммаді 6, 2)

Увійшла Лоренца Пеллеґріні. Бельбо подивився на стелю і замовив останнє мартіні. У повітрі повисло напруження і я зробив спробу підвестися. Лоренца затримала мене. «Ні, ходіть усі зі мною, сьогодні ввечері відкривається нова виставка Ріккардо, він започатковує новий стиль! Він великий художник, ти, Якопо, його знаєш».

Я знав, хто був цей Ріккардо, він завжди тусувався у Піладе, але тоді я не зрозумів, чому Бельбо з іще більшою увагою зосередив свій погляд на стелі. Прочитавши файли, я знаю, що Ріккардо — це був той чоловік зі шрамом, розпочати бійку з яким Бельбо забракло мужности.

Лоренца наполягала, галерея знаходилася неподалік від Піладе, там організовували справжнє свято, майже оргію. Діоталлеві це занепокоїло, й він одразу сказав, що йому треба повертатися додому, я вагався, але було очевидно, що Лоренца хотіла й моєї присутности, і це теж примушувало Бельбо страждати, адже він бачив, як віддаляється мить розмови з нею віч-на-віч. Але я не зміг уникнути запрошення і ми вирушили.

Я не дуже полюбляв того Ріккардо. На початку 60-х він малював вельми нудні картини, дуже дрібні побудови чорних та сірих кольорів, дуже геометричні, дещо оптичні, від яких очі починали танцювати. Вони мали назви Композиція 15, Паралакс 17, Евклід X . Тільки-но почався шістдесят восьмий рік, він почав виставлятися в окупованих студентами інституціях, його палітра змінилася, тепер це були лише бурхливі контрасти чорних та білих барв, мазки стали більшими, а назви звучали Се n’est qu’un debut, Молотов, Сто квіток . Коли я повернувся до Мілану, то бачив виставку його картин в одному гуртку, де захоплювалися доктором Ваґнером; він позбувся чорних барв і працював над білими структурами, де контрасти давалися лише рельєфною фактурою рисунка на пористому папері фірми Фабріяно, щоб, як він пояснював, картини виявляли різні профілі залежно від кута падіння світла. Картини мали назви Похвала двозначності, A/Travers, Ça, Berggasse [146] Berggasse — віденська вулиця, на якій мешкав Зиґмунд Фройд. та Заперечення 15 .

Того вечора, ледь-но ми ввійшли до нової галереї, я зрозумів, що поетика Ріккардо пережила глибоку еволюцію. Експозиція називалася Megale Apophasis [147] Megale Apophasis — гр., досл. «Велике Заперечення»; алюзія до містичнобогословської концепції «апофатичного» пізнання Бога, пізнання через заперечення всіх приписуваних Богові атрибутів як лише людських немічних слів, які неспроможні виразити незглибиму істоту Всевишнього. . Ріккардо перейшов до фігуративного стилю зі сліпучою палітрою. Він грав цитатами, а оскільки він навряд чи володів рисунком, гадаю, він працював, проектуючи на полотно слайд знаменитої картини, — його вибір коливався між академічним малярством кінця минулого століття та символістами початку XX століття. На тому оригінальному шкіці він працював пуантильною технікою, безконечно дрібними градаціями кольорів, крапка за крапкою покриваючи весь спектр, а саме, завжди починаючи з дуже світлистого, пломінного ядра і закінчуючи абсолютною чорнотою — або навпаки, залежно від тієї містичної чи космологічної концепції, яку він хотів виразити. Там були гори, які випромінювали промені світла, розчинені в дрібному пилі куль млявого забарвлення, видніли концентричні небеса з натяками на янголів із прозорими крильми, щось подібне до Раю Доре. Картини йменувалися Беатрікс, Mystica Rosa, Данте Ґабрієль 33, Вірні Любови, Атанор, Гомункулюс 666 — ось звідки пристрасть Лоренци до гомункулюсів, сказав я собі. Найбільша картина мала назву Софія і представляла щось на зразок потоку чорних янголів, що розсіювався донизу, утворюючи білу істоту, яку пестили великі, бліді руки, скопійовані з рук, які підносяться до неба в Ґерніці . Цей перегук будив сумніви, і зблизька виконання виглядало нехлюйним, але на відстані двох-трьох метрів ефект був вельми ліричний.

«Я реаліст старої дати», шепнув мені Бельбо, «я розумію лише Мондріана. Що може зобразити негеометрична картина?»

«Раніше його картини були геометричні», мовив я.

«То не була геометрія. То було кахляне облицювання для лазничок».

Тимчасом Лоренца побігла обняти Ріккардо, він обмінявся з Бельбо легким поклоном. Там була тиснява, галерея скидалася на нью-йоркське піддашшя, приміщення було побілене, на стелі видніли оголені труби опалення чи водогону. Хто зна, скільки грошей вони витратили, щоб надати йому такого вигляду. В одному кутку система звукопідсилювачів оглушувала присутніх східною музикою, щось для сітари, якщо я добре пам’ятаю, у всякому разі, один із тих творів, де неможливо розібрати мелодію. Усі неуважно проходили перед картинами, аби скупчитися за столиками в глибині й схопити паперового кухлика. Ми прибули вже пізнього вечора, повітря було густе від диму, час від часу та чи інша дівчина пускалася в якийсь дивоглядний танок у центрі зали, але всі ще були надто зайняті розмовами та призволянням у буфеті, який справді був досить щедрий. Я сів на канапу, біля якої стояв великий скляний полумисок, ще до половини наповнений фруктовим салатом. Я вже хотів був набрати собі трохи, бо не вечеряв, але тут мені здалося, що я бачу відбиток ноги, яка розчавила кубики фруктів у середині, перетворивши їх в однорідне місиво. Цього не можна було виключити, бо на підлозі мокріли плями від білого вина, а дехто із гостей вже ледве пересувався.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Маятник Фуко»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Маятник Фуко» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Маятник Фуко»

Обсуждение, отзывы о книге «Маятник Фуко» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x