Юрій Даценко - Пастка для різника

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрій Даценко - Пастка для різника» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Жанр: Исторический детектив, на русском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Пастка для різника: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Пастка для різника»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

1888 рік. Лондон. Місто трусило немов у лихоманці. Таємничий незнайомець, прозваний у народі Джеком Різником, одну за одною вбиває жінок легкої поведінки, щоразу дивним чином вислизаючи від поліції.
Кілька років по тому. Проскурів. Молодий лікар-хірург Яків Ровнєр отримує від поліції запрошення на експертизу трупа дівчини-повії, і побачене вражає його. Поліція швидко оголошує справу розкритою. Проте відбувається ще одне вбивство… Яків розуміє: слідчі лише марнують час, і береться за власне розслідування. Куди воно заведе молодого хірурга? З певних причин Яків має підстави вважати, що у подільській провінції орудує той самий Джек Різник…

Пастка для різника — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Пастка для різника», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Миттю, вашбродь, – Большаков перехопив погляд Якова та зробив великі очі, нагадуючи товаришеві про обіцяну розмову. Яків ледь помітно кивнув у відповідь, сподіваючись, що їхня пантоміма пройде повз увагу господаря кабінету.

За Большаковим зачинилися двері, й поліцмейстер розкрив теку.

– Отже, пане Ровнєр, я відразу почну із прикладу, заочно знаючи вас як людину кмітливу. І ви, упевнений, без зайвих розмов зрозумієте, що нам потрібно.

Яків хитнув головою у відповідь і нашорошив вуха.

– Отже, двадцятого січня сього року від міщанина Зелінського Миколи Йосиповича надійшла заява до поліції, що його дружина Зелінська, у дівоцтві Скальска, Юзефа Сигизмундівна наклала на себе руки, простіше кажучи повісилася. Зі слів того самого Зелінського, він, повернувшись додому пізно ввечері двадцятого січня, знайшов свою дружину в коморі – у петлі й уже без ознак життя. Не бажаючи залишати рідну людину в такому стані, перш ніж бігти до поліції, чиркнув по мотузці ножем, ну, себто зняв покійницю.

Поліцмейстер почекав, доки Архип внесе до кабінету тацю з чаєм, відсьорбнув із чашки та продовжив.

– Лише потім – і після того, як прилаштував покійницю на столі в кімнаті – Зелінський з’явився у поліції, де побивався й у сльозах заламував руки, оплакуючи передчасну смерть коханої дружини. Пристав, призначений на цю справу, на місці події виявив, серед іншого, наявність на голові небіжчиці місця сильного забою, проте не надав цьому належного значення, адже міщанин Зелінський стверджував, що під час знімання тіла небіжчиці не втримав оне, воно випало з його рук і, позаяк усе відбувалося в комірчині, вдарилося головою об діжку. Пристав ретельно дослідив місце злочину й, окрім численних слідів чобіт міщанина Зелінського, зроблених, коли той метушився невеличкою кімнаткою, справді помітив на діжці кров і волосся жертви. Тому справу було закрито за висновком «самогубство». Та, як ви можете здогадатися, згодом її довелося дістати з архіву, – поліцмейстер хитро поглянув на Якова з-понад пенсне. За його сивими вусами знову не можна було зрозуміти, чи він усміхається, чи навіть не натякає на веселощі.

– Думаю, якби це була буденна справа про самогубство, ви б мені її не зачитували, – обережно добирав слова Яків. – Гадаю, винним виявився сам міщанин Зелінський?

У відповідь поліцмейстер задоволено тицьнув у нього пальцем.

– Рівно за тиждень після закриття справи до нас звернулася міщанка Боричевська Фаїна Францівна, сусідка Зелінських і подруга покійниці, яка стверджувала, що на власні вуха чула звуки сварки, котрі долинали з господи Зелінських. Ось тільки вона не могла пригадати, коли саме чула ці звуки – у ніч самогубства чи напередодні. Саме через це ми й не поспішали відкривати справу. Та після цього Боричевська пригадала ще одну подробицю, котра й вирішила все. Хоча вона й не пам’ятала дати, проте згадала, що того самого вечора, коли чула звуки сварки, ладнаючись спати, за звичкою визирнула у вікно й угледіла, як міщанин Зелінський скрадався до сараю, що стоїть у його дворі та на який виходять вікна будинку Боричевської. Якраз світив повний місяць, і постать Зелінського на тлі снігу проступала дуже чітко. Зі слів очевидиці, в руках у міщанина Зелінського, що простував до сараю, вона побачила предмет, дуже схожий на якийсь інструмент. Коли ж він повертався, предмета в руках уже не мав. Ми взялися перевіряти цю заяву та після нетривалих пошуків у сараї міщанина Зелінського й справді знайшли молоток зі слідами крові та волосся на ньому, а також просякнуту кров’ю ганчірку. Після пред’явлення цих доказів міщанин Зелінський добровільно зізнався у скоєнні злочину проти своєї законної дружини. Отже, під час сварки з дружиною міщанин Зелінський за допомогою молотка завдав їй удару в ділянку скроні, що його пізніше видав за удар об діжку. Від отриманої травми, зі слів убивці, жінка померла на місці, а він облаштував усе так, аби видати випадок за самогубство. Одним словом, – поліцмейстер зняв пенсне й потер перенісся, відсуваючи від себе теку зі справою, – справу було остаточно закрито за вироком «убивство». Міщанина Зелінського засуджено до п’ятнадцяти років каторги. Та не в цьому суть, пане Ровнєр! Чи не так? Адже ви раніше за мене сказали, що вбивцею був сам громадянин Зелінський, еге ж?

– Якби я як лікар детально оглянув місце події, тіло потерпілої, то назвав би вам справжню причину смерті, а відтак і ймовірного вбивцю, адже якщо міщанин Зелінський стверджував, що на власні очі бачив, як тіло вдарилося об діжку, що не відповідає дійсності, то легко здогадатися, що він бреше. Далі – справа не надто складна.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Пастка для різника»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Пастка для різника» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ільченко - Пастка для ґеймера
Олесь Ільченко
Алесь Паплаўскі - Пастка для рэха
Алесь Паплаўскі
Джозеф Хеллер - Пастка на дурнів
Джозеф Хеллер
Валерый Гапееў - Пастка на рыцара
Валерый Гапееў
Алексей Якимович - Пастка для пярэваратня
Алексей Якимович
Анатолій Стась - Зелена пастка
Анатолій Стась
Володимир Михановський - Пастка
Володимир Михановський
Александр Даценко - Заклинание в стиле ампир
Александр Даценко
Александр Даценко - Заклинание ветра
Александр Даценко
Юрій Даценко - І стало світло…
Юрій Даценко
Юрій Даценко - Книга в камені
Юрій Даценко
Отзывы о книге «Пастка для різника»

Обсуждение, отзывы о книге «Пастка для різника» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x