Василь Добрянський - Трибунал апостолів

Хлопець сів до столу біля професора й жестом запросив наслідувати його. Антон кивнув і хутко плюхнувся по праву руку від Небоженка-Туся. Біля нього вмостився розпорядник коштів Дубовий. Льотчик Терентій Ткачов перейшов на другий бік і сів біля гостя з Неви. Климові Жеграю випало місце навпроти чоловіка-гори.

Його здивувала ця різношерста компанія, в якій об’єдналися сибарит-учитель, міський чиновник, військовий авіатор, скупердяй із «Дніпросоюзу» і російськомовний пройдисвіт із темними тінями в очах. «Навіщо я їм? – губився у здогадках. – Нині все перемішалося. Не зрозумієш, хто кого любить, а хто кого ненавидить…»

Гімназійний викладач підняв бронзовий дзвоник і подзвонив. Двері в бібліотеку відчинилися, і до них зайшов Аким Фризль. На лисому тім’ї у нього невідь-як трималася заяложена ярмулка, зшита із шести клинів темної тканини. Увесь його вигляд свідчив, що він любив своїх гостей. Пів року тому в «Бібліотеці Добраго Дня» засідала міська «Просвіта» на чолі із залізничним лікарем Модестом Левицьким. Просвітяни шепталися й поширювали прокламації «До Селян Українців». У тих відозвах вони без лестощів відгукувалися про владу гетьмана Скоропадського. Прокламації хтось послужливо передав у Київ. Губерніальний староста Іван Чарторизький розгнівався й наказав Васильківському старості Володимиру Троцькому навести лад на ввіреній йому території. Той, недовго думаючи, скомандував воякам державної варти провести обшуки в приміщеннях «Просвіти» та в житлах її членів і керівників. Крім відозви «Народе Український», уже названої «До Селян Українців», та ще кількох неважливих папірців, солдати Канівського пішого полку нічого не виявили. Навіть старих патронів не знайшли. Модест Левицький звернувся особисто до гетьмана Скоропадського зі скаргою. Згодом «Власна Канцелярія Ясновельможного Пана Гетьмана Всея України» суворо вказала старостам на самоуправство. Під ними захиталися крісла. І все б нічого, можна далі проводити тихі засідання. Якби не роздратування Акима Фризля безцеремонними діями підполковника Якова Петражицького, який топтався брудними чоботями по всьому будинку і скрізь совав свого носа. Нечуване нахабство! Із крамниці під час обшуку пропало шість брусків мила і двадцять п’ять карбованців. Врізались у пам’ять й анекдоти про іудеїв, які раз по раз лунали у «Просвіті». Довелося з Модестом Левицьким порвати. І тут – милість Яхве – люди від міського голови Каткова забажали щовівторка орендувати приміщення бібліотеки. Та ще й попросили їм готувати вишукані вечері. Що-що, а тяму в стравах Аким Фризль мав. Тож ударили по руках. Ніякої політики. Тільки бізнес…

Господар задоволено кивнув, перерахувавши гостей. І плеснув долонями. У бібліотеку запливли лебідками його дружина Іса й дочка Сюзанна. На тацях тримали пахучі, аж подих забивало, делікатеси. У Сюзі на білій шиї яскраво червоніли буси. Вона десь вичитала, що так паризькі придворні дами протестували проти публічних страт – відрубування голів, які влаштовував на Гревській площі Наполеон. Червоний колір на шиї – ознака протесту. Сюзанна протестувала проти єврейських погромів і смердючого провінційного життя, яке відрубувало, немов на гільйотині, її дівочий вік. Раз у раз. Рік за роком…

Жінки пів дня чаклували над цими стравами. Аким пообіцяв, що згодом, якщо й далі так піде і пани засідателі приходитимуть щовівторка, він оплатить їм поїздку в Будапешт, у купальні графа Сечені, про живлющі термальні води яких стало відомо напередодні війни. А зараз, коли австро-угорські війська стояли в Україні, кращого випадку побувати там не випаде. Іса давно скаржилася, що її болять коліна і ламає поперек. А Сюзанні вкрай треба пополоскатися, щоб посвіжіло личко й підтягнулося тіло, бо сидить безвилазно в крамниці, тільки й того, що вибігає помогти розвантажити селянського воза. Аким підозрював, що його жінкам просто хочеться розважитися в Європі. Але обіцяв. Обіцянка ж ні гривеника не коштує…

– Ваші благородія! – урочисто проголосив Фризль, злегка нахилившись. – Мої дівчатка постаралися.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.