Наталья Сняданко - Перше слідство імператриці

З наближенням до Відня, а вони прибували до Нуссдорфа, Сіссі звеліли одягнути святкову рожеву шовкову сукню з криноліном, білу мереживну мантилью і надягли їй на голову капелюшок. 22 квітня о 16:00 усі церкви Відня били у дзвони, на площах стріляли з гармат, повідомляючи про прибуття нареченої. Ще до того, як корабель кинув якір, цісар вистрибнув на берег, аби зустріти Сіссі. У військовій формі маршала на чолі війська він виглядав дуже ефектно. Десятки тисяч глядачів спостерігали за тим, як цісар обняв і поцілував свою наречену, коли вона зійшла з корабля.

Ніколи раніше й ніколи опісля жодної нареченої дому Габсбурґів не вітали так урочисто.

– А чому? – здивувався Крістіан.

– Певно, тому, що від молодого подружжя дуже багато сподівалися, – пояснила Доротея. – За рік до того Наполеон ІІІ одружився в Парижі зі вродливою принцесою. Тепер Відень хотів наздогнати і перевершити Париж за елегантністю. Від юної імператриці сподівалися, що світське життя в місті нарешті пожвавішає і Відень стане провідним міжнародним європейським центром поряд із Парижем. А це відтак додасть нових робочих місць, пожвавить торгівлю та збільшить виробництво. Від юної імператриці сподівалися змін у політиці, бажаючи, щоби консервативне правління імператриці-матері Софії нарешті завершилось і політика Відня стала ліберальною.

– Бідна Сіссі! Вона, мабуть, і не підозрювала, як багато від неї очікують, – зітхнув Крістіан.

– Це правда, – відповіла Доротея. – Імператриця-мати Софія зійшла з корабля слідом за нареченою. Почалась офіційна церемонія. Наречена поцілувала руки свекрусі й тітці. Родичі вітали одні одних і знайомилися. Потому наречена врешті зійшла з корабля попід руку з нареченим. Натовп захоплено скандував, стріляли з рушниць, махали прапорами, лунала музика. Процесія на мить затрималась у спеціально збудованій для цієї нагоди тріумфальній споруді, прикрашеній дзеркалами, квітами і тканинами. Елізабет могла хвилинку перепочити, а на трибунах зібралася вишукана публіка. Єпископ Раушер виголосив урочисту промову. Цісар познайомив Елізабет із вибраними придворними. Після того гості посідали у святково прибрані карети і процесія рушила з Нуссдорфа до Шенбрунна, літньої резиденції імператора з її знаменитим парком і тисячею чотирмастами покоями.

Там імператриця-мати Софія представила Сіссі ерцгерцогиням, а потому цісар відрекомендував наречену чоловікам із дому Габсбурґів. Цісарів брат Макс познайомив між собою Віттельсбахів, родину нареченої, й Габсбурґів, родину нареченого. Далі відбувалось урочисте представлення придворних.

– Усе це мало тривати вічність, – позіхнув Крістіан.

– Так і було, – погодилася Доротея. – Тоді почали вручати весільні подарунки: насамперед діамантову корону та діамантовий корсаж. Саме тільки допасовування тієї корони для нареченої перед весіллям коштувало 100 000 гульденів.

– Робітникові довелося би років п’ятсот працювати на це, – підрахував Крістіан.

– Приблизно так, – кивнула Доротея. – Перед самим приїздом Сіссі корона впала на землю, і її довелося ще поспіхом лагодити. Багато хто добачив у цьому поганий знак. Потому Сіссі подарували ще діамантову діадему та багато інших діамантів, які вважали належним подарунком при такій небуденній оказії. Увечері відбулось урочисте прийняття з усією можливою помпою. Наступного дня, 23 квітня, святкування тривало: відбувся урочистий в’їзд нареченої до Відня. Приготування до нього: одяг, зачіски, коні, карети – зайняло кілька годин, і аж після обіду процесія доїхала зі Шенбрунна до Відня.

– Оті кілька зупинок метро? – засміявся Крістіан.

– Ну, так, – і собі засміялася Доротея. – Того самого дня було посвячено Міст Елізабет, який згодом, у рік смерти Сіссі, зруйнували. Через цей міст процесія в’їхала до середмістя. І знову – багатотисячний натовп, крики, квіти, коні, люди, постріли, вітання. Уздовж дороги, якою рухалася процесія, збудували трибуни для глядачів. І ті трибуни були переповнені. Про свої почуття Сіссі у щоденнику пише мало, обмежуючись переважно повідомленнями про те, що знову плакала. Таке враження, що вона всі кілька місяців поміж заручинами та весіллям просто проплакала. Про три дні весільних церемоній теж майже нічого не написано. Мабуть, окрім страшної втоми від отого кількаденного марафону вітань, застіль, танців, переїздів із місця на місце, переодягань і зачісувань, у її голові залишилася тільки якась каша. І спогад про страшну втому. Лише раз вона згадує, що зачепила діадемою дверцята карети і мало не згубила ту діадему. Найяскравіший спогад цілого весілля…