Вірую в єдиного Бога (лат.).
Мандрагора лікарська (лат.).
Зілля (гр.).
Прізвисько Арістотеля за місцем його народження, македонським містом Стагір (сучасне Ставро).
Природно, за своєю суттю (лат.).
Є на землі така домівка, що голос має гучний. Сама домівка повна галасу, та мовчазний її господар. Й обоє вони, і домівка, і господар, весь час в русі (лат.).
Див. Мт 5, 37.
Край Африки (лат.).
Дзеркалом світу (лат.).
Діти Божі (лат.).
Святого Бенедикта (лат.).
Тут: Іди до дідька (спотв., фр.). Фарс «Убу-король» французького драматурга Альфреда Жаррі (1873–1907), якого вважають предтечею театру абсурду, починається власне зі слова merdre (насправді такого слова У Французькій мові нема).
Діти Франциска (лат.).
Пресвітер Йоан — міфічна постать з середньовічних легенд, християнський правитель далеких східних країв. Його називали також християнським володарем Азії, правителем татарів, імператором Ефіопії.
Стисле повторення (лат.).
Поетичними назвали їх казками, бо вони оповідають не про речі дійсні, а про речі вигадані (лат.). З «Етимологій» Ісидора з Севільї.
Десятий ступінь послуху полягає в тому, щоб не піддаватись легко поривам сміху, бо ж написано: дурень у сміху підносить голос свій (лат.).
Іноді я сміюся, жартую, граюся, бо я людина (лат.).
Непристойності, дурощі і блазнювання осуджуєм навічно і повсюди, і не дозволимо, аби учень розтуляв уста, виголошуючи таку мову (лат.).
Дотепним (лат.).
Про монаше облачення і бесіду (лат.).
Після серйозної бесіди треба дозволити жарти, але вони повинні мати належну міру (лат.).
Натяк на твір Абеляра «Так і ні» (див. Глосарій і далі в тексті).
Бога нема (лат.).
Ти — камінь (Петро) (лат.). Див. Мт 16, 18.
Закочу подолки твої над обличчя твоє (лат.). Єр 13, 26.
Оголить і покаже стегна свої і зад свій (лат.).
Дзеркало дурнів (лат.).
Тут зад його випустив паскудний звук (лат.).
Інтонацією (лат.).
Монаший чин (лат.).
Болгарського чину (лат.).
Драговицького чину (лат.).
З левиної пащі (лат.). Див. Пс 22, 21.
Тут використано образи з Біблії: див. Дан 7, 4, Од 12, 3, Од 12, З, Од 17, 3, Дан 7.
Лабіринт алегорично зображає світ… Просторий для того, хто входить, тісний для того, хто виходить (лат.).
Лат. Donatio Constantini — акт, яким імператор Константин нібито дарував Папі Сильвестру знаки імператорської гідності і владу над усіма Божими Церквами. У XV ст. італійський гуманіст Лоренцо Валла довів фальшивість цього документа.
Див. Од 8, 7-9
Вода — джерело життя (лат.).
Таємничі слова, які з'явилися на мурі під час бенкету, влаштованого царем Валтасаром. Пророк Даниїл витлумачив їх як знак неминучої загибелі царя (див. Дн 5,25–28).
Таємниця краю Африки (лат.).
Це грекою, не можу прочитати (лат.): у середньовіччі цією фразою чернець-переписувач, який не знав греки, заміняв грецькі фрази, які зустрічав у тексті, що його він переписував.
Апокаліпса Ісуса Христа (лат.).
Навколо престолу двадцять чотири (лат.). Од 4,4.
На ім'я йому Смерть (лат.). Од 6,8.
Затьмилося сонце і повітря (лат.). Од 9,2.
Вчинилися град та огонь (лат.). Од 8,7.
У ті дні (лат.). Од 9,6.
Первенець з мертвих (лат.). Од 1,5.
Велика зоря спала з неба (лат.). Од 8,10.
Кінь білий (лат.). Од 6,2; 19,11.
Благодать вам і мир (лат.). Од 1,4.
Читать дальше