Валерій Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

- Всі!

- Ну, знов за рибу гроші. Як це - всі?

- А отак! Ви чого Петю Гітлером обізвали? Щоб над нашим Голокостом познущатися? Оце і є, щоб ви знали, ксенофобія. Сьогодні ви алкаша Петю Гітлером обізвали, а завтра для мене “Сільські вісті” передплатите?

- А що “Сільські вісті”? Ти їх читав? - озвався хтось із натовпу.

- Не читав! Бо мене попередили, що то - антисемітська газета!

- Ну-ну, цікаво, хто ж це тобі таке наспівав?

Самуїл зиркнув на агітатора, котрий уважно вивчав, як у синім-синім небі пташечка літає, і розгубився:

- Яка різниця - хто?… І взагалі, я вам не про те! Я про Петю! Чого це він у вас - Гітлер?

- А як нам було його обзивати за його капості? Сталіним чи Брежнєвим? А може - Дзержинським?

- Сталіним не можна. Бо він теж був проти євреїв. І Брежнєв туди ж. А Дзержинським можна.

- Ви б мене спитали, - подав голос Петя Гітлер. - Забули, чи що? У нас баба Ксена польської національності.

- Не польської національності, пся крев! - почувся розгніваний голос Ксени, котра теж пришкандибала на галас. - Ми, проше пана, єстем уродзоні! Крулєвськего роду! А ти, пшекльонта холєра, мені Дзержинським у очі не тикай! Він теж жидзєм був, жидзєм, жидзєм! Шляк би вас трафив!

- От бачите! - зрадів Самуїл, аж плакат перестав дрижати. - Мене ображають, публічно! І весь мій народ!

- Та хто тебе ображає! - перейшла баба Ксена на державну мову. - Щоб ти знав: у поляків і слова такого “євреї” немає. Жидзі - і все!

- Ну добре, не буде Петя ані Гітлером, ані Дзержинським. А ким він буде? Петю, а справді, як твоє прізвище? Бо все - Гітлер, Гітлер…

Петя раптом густо почервонів і щось пробурмотів.

- Що? Голосніше кажи, нічого не чути.

- Та Жидовоз моя фамілія, Жидовоз! Ну? Хто ще не чув? Краще вже звіть, як звали. Бо я теж собі щось на грудях намалюю і отут стоятиму, доки випити не дасте!

Всі зареготали, і навіть ображений у національних почуттях Самуїл теж. Аж тут агітатор почав подавати йому з-за наших спин якісь знаки. Горе-пікетник миттю виструнчився і голосно вигукнув:

- А ще - вимагаю, щоб мої релігійні почуття були задовільнені згідно з Конституцією!

- Синагогу тобі тут побудувати, чи що? - спробував пожартувати Шериф.

- Як ви, православні, тут собі церкву поставили, то я теж маю право на власну синагогу.

Цю проблему несподівано пригасив мій вчений свекор, котрий крім екзотичних матюків знав ще чимало цікавого:

- Самуїле, шановний, ви ж у нас єдиний юдей на все село.

- І єдиний теж має право молитися!

- Самуїле, я не про право, котре в Конституції. Я про те право, котре у вашому Талмуді. Служба в синагозі, на відміну від церкви, може розпочатися тільки тоді, коли в ній збереться не менше десяти євреїв-мужчин. То що - поставити вам тут синагогу і ще дев’ять євреїв навколо вас оселити? Де ми їх візьмемо? В містечку - жодного, а з області хто до нас поїде?

Самуїл благально подивився на агітатора і раптом сказав:

- А коли почнеться єврейський погром, до кого мені бігти ховатися?

- Який погром, Самуїле? Ви що - з дуба впали?

- А он у них запитайте. Товариш агітатор мені сказав по секрету, що коли виберемо “правого”, то той поведе страшну боротьбу зі ксенофобією, особливо з антисемітизмом, та так, що саджатимуть навіть за слово “жид”. А що? Таке вже було, десь у двадцятих роках, одразу після революції. То я собі подумав: не знаю, чи дорветься до влади той “правий”, а що на мені вся ця боротьба окошиться - сто відсотків! Хтось щось скаже, його посадять, а винен буду я? Та он уже зараз Петя Гітлер чмихає, як мене побачить. І дулі в кишенях крутить.

- Брехня! Рученьки - ось вони! - заволав Петя Гітлер, показуючи всім розчепірені пальці.

- І потім, мені здається, репресії вже почалися. Де отой агітатор? Зник? Розказуйте казочки. Його антисеміти вбили. А труп вивезли аж у Білорусію!

- Звідки у вас такі дані? І потім, за паспортом Микола Кульок - українець.

- Де ви зустрічали українця з таким прізвищем? Ваші, щоб ви знали, ніколи товар у кульки не пакували. Тільки євреї! Вже! Почалося! Як не поможе тут, так я завтра до самого Києва поїду з оцим от. І до речі, нехай ваші “праві” не сподіваються, що я буду голосувати за їхнього кандидата, хай би він навіть зробив обрізання і ходив до синагоги!

І тут кучерявенький агітатор облишив удавати стороннього спостерігача і кинувся на захист свого хазяїна:

- Не ображайте нашого кандидата! Він для таких, як ви, у Верховній Раді і днює, і ночує! Не те, що деякі, котрі з Канар не вилазять!

- Розкажіть свої казочки козам на вигоні, - опонував мій вчений свекор. - Днює він і ночує! Зараз! Американський посол у нашій Верховній Раді частіше буває, ніж ваш кандидат, трясця його матері! От чого він сам до нас не їде, а тільки дурнів поприсилав?