Джеймс Чейз - Міс Шамвей і чорна магія

Лікар засмучено подивився на мене.

— Мені дуже жаль… Я робив усе можливе, щоб урятувати її…

Я похолов.

— Вона не… — І прочитав у його очах страшну відповідь.

— Вона не хотіла боротися, — сказав лікар. — Незбагненно. Цілковите небажання жити.

Медсестра вже накривала простирадлом Майрине обличчя. Вона вийшла, глянувши на мене із співчуттям.

Під простирадлом угадувалася тендітна постать. Я почувався геть спустошеним.

— Отже, вона таки пустилася духу, — промовила Аріам, зненацька виникаючи поряд зі мною. — Це ж треба! — І різким порухом скинула простирадло з обличчя небіжчиці.

У Майри був дуже сумирний вигляд. Хвилясте волосся обрамляло маленьке біле личко. На устах застигла легенька усмішка.

— Ви гляньте на цю кривляку! — сердито сказала Аріам. — Просто тобі свята!

— Замовкни! — урвав я її, опускаючись на краєчок ліжка. — Це я в усьому винен. Ми приїхали надто пізно.

— Ой-ой-ой! — єхидно озвалась Аріам. — Та вона просто комедію ламає. Майро, якщо будеш і далі прикидатися, заберу твоє тіло собі!

— Ще побачимо, чия візьме! — раптом відповіла Майра.

Я з жахом угледів у неї в ногах якийсь темний силует.

— Не матеріалізуйся надто чітко, ти ж гола! — вигукнула Аріам.

— Сама знаю, — роздратовано відказала Майра. — Де це вас так довго носило? Я вже на пошуки зібралася.

— Слухай, ти все-таки мертва чи жива? — не витримав я.

Відповіла Аріам.

— Можеш не сумніватися. Жива!.. Та облишмо зайві балачки. Вертайся в свою шкіру, а потім ми все обговоримо.

— Зараз буду у вашому розпорядженні.

Тінь спливла над ліжком, потім зникла. За мить Майрине тіло різко випросталось.

Я несамохіть підхопився. Для мене це було занадто.

— Він хоче, щоб я знову з'єдналася з тобою, — невдоволено промовила Аріам. — А то він не одружиться зі мною.

— Е ні! — рішуче заперечила Майра. — Я й так сита тобою до кінця моїх днів! Краще вмерти.

— Ні, Майро, ти послухай, — почав переконувати я. — будь розважливою. Ось-ось настане новий місяць. Якщо Дон казав правду, ви зразу втратите свою надприродну силу, і тоді вже буде пізно. Треба повернути її в тебе, ти ж знаєш. Подумай про мене. Подумай про все, чого вона може натворити, якщо чинитиме по-своєму.

— Все воно так, я розумію, — відповіла Майра. — Але вона вбила Дона Анселя, і я не хочу ділити тіло з убивцею.

На це я не мав чим заперечити.

— А якщо я воскрешу Дона? — сердито спитала Аріам.

— Як це?

— Та не вбивала я того старого дурня. Я лише хотіла примусити Росса працювати на Андаску.

— Слухай, Аріам, — холодно кинув я. — Не варто знову брехати. Він помер у мене на руках.

— Ти просто боявся, що він помре. Ти ніколи не чув про колективний гіпноз?

— Про колективний гіпноз? До чого ти ведеш? — вигукнув я і скуйовдив чуприну.

— Щось ти став погано тямити, — глузливо зауважила Аріам. — Я ввела Дона в коматозний стан. Потім примусила тебе і Богля повірити в те, що його серйозно поранено. Лист і сукня довершили справу.

— Що за дурниці! — вигукнув я. — Фараони теж бачили тіло!

— То й що? Я і їх загіпнотизувала. Я весь час була в кімнаті, тільки невидима. Невже ти думаєш, що фараони проникливіші, ніж ти?

— Отже, ти кажеш, що Дон живий? Важко в це повірити.

— Ну звісно, живий! — зверхньо відповіла Аріам. — Тільки він сам про це не знає. Лежить у трупарні і вважає себе мертвішим від мертвого. Але ми зуміємо його переконати.

— Тоді чого ми чекаємо? — нетерпляче спитав я. — До півночі лишилося не більш як півгодини.

Аріам подивилася на Майру.

— Ну то як, приймаєш мене?

— Доведеться, — відповіла та без особливого захвату. — Але обіцяй поводитись пристойно!

— Це вже мій клопіт, — усміхнувся я. — Я її догляну.

— Гаразд, — погодилася Майра. — Згадаймо добрі давні часи. Аріам завагалась і підійшла до мене.

— Ти більше ніколи не побачиш мене такою, яка я є, — сумно промовила вона.

Я обняв її і пригорнув до себе.

— Поквапся, тебе тут чекають, — не дуже приязно нагадала Майра.

Аріам рвучко відштовхнула мене.

— Ну, поїхали! Відвернися до вікна, я роздягнуся.

Рівно за десять секунд увійшов Кленсі.

— Яке нещастя! Мені так шкода, друже…

Я повернувся і глянув на ліжко. Майра й Аріам лежали поруч, на одній подушці. Хоча я й знав, що там відбувається, мені було трохи не по собі. Кленсі закліпав очима, зблід, потім густо почервонів.

— Вона дуже гарна, правда? — сумовито спитав я.

Кленсі щось забурмотів. Його лоб змокрів від поту. Він підійшов до ліжка і глухим голосом сказав: