Джеймс Чейз - Міс Шамвей і чорна магія

Вона просто зникла. Лідія зупинилась, як укопана, і аж зойкнула від жаху. Вона дико озиралася, не знаючи, звідки чекати нападу.

Раптом за її спиною піднялась у повітря величезна ваза з квітами й гепнула їй на голову. Лідія розпласталась на паркеті. Ваза розлетілася на тисячу скалок.

Почувся вдоволений голос Аріам.

— Раз, два — і по всьому!

Невидимі руки зібрали квіти і склали їх у грудях Лідії.

— Тепер лишилося тільки покласти надгробну плиту, — сказала Аріам, матеріалізуючись. — Та я не хочу завдавати собі клопоту. Ну як, сподобався мій номер? — спитала вона мене.

— Сподобався. Дуже цікавий. Але мої нерви навряд чи зможуть витримати таке ще раз. До того ж, мені треба звільнитись.

— Не все зразу. Спершу і я з тобою побалакаю.

— На це ще буде час! А Пеппі вернеться з хвилини на хвилину.

— Оце вже мене анітрохи не хвилює, — знизала плечима лиха красуня. — Йому я теж зможу дати раду.

— Аріам, зроби ласку, — попросив я. — Мені потрібна твоя допомога.

— Знаю, знаю! Але спершу вислухай мене. — Вона сіла мені на коліна і обняла рукою за шию. — ти повинен одружитися зі мною.

Я отетерів.

— Що? Що за дурниці? — вигукнув я. — Зараз не час жартувати!

— А я й не жартую. Або ти одружишся зі мною, або я залишу тебе на поталу Пеппі.

— Я маю одружитися з Майрою, — терпляче пояснив я, намагаючись ухилитись від її обіймів. — Будь розважлива. Майра в безнадійному стані. Ти їй потрібна. Не можна відмовляти їй у допомозі.

— Я знаю, — недбало кинула Аріам. — Я оце щойно від неї. Вона знає, що ти вскочив у халепу, от і попросила мене допомогти. А я поставила умову, щоб вона відмовилася від шлюбу з тобою. Навіть якщо вона одужає, заміж за тебе вийду я.

Я не міг повірити власним вухам.

— Та ти що! Яка мерзота! Нема в тебе ні сорому, ні совісті!

— Невже ти анітрохи мене не любиш? — занепокоєно запитала Аріам.

— У тебе всі негативні Майрині якості. І тобі ніколи їх не позбутися.

— Але я можу бути дуже мила з тобою. Дуже! — сказала вона, лагідно дивлячись на мене.

І тут мені сяйнуло.

— Я згоден, але за однієї умови.

Вона подивилася на мене з недовірою.

— За якої?

— Ти вернешся в Майрине тіло. Тоді я зможу одружитися з вами обома!

Аріам підвелась і рішуче відказала:

— Ні. На це я не згодна. Я хочу мати власне тіло.

— Ти сама собі нашкодиш! — упевнено сказав я. — Якщо не з'єднаєшся з Майрою, сама ти мені не потрібна! Це єдиний вихід із становища.

Аріам пройшлася по кімнаті, потім зупинилась і подивилася на мене.

— Ні для кого іншого я цього не зробила б, — сказала вона й узялася розрізати мої пути.

Я потягнувся й скривився від болю.

— Треба негайно бігти до Майри, — промовив я, розтираючи затерплу ногу. — Вона надто довго лишалася сама.

— Не хвилюйся. Вона одужає.

Раптом я згадав про Віскі.

— Боже мій!.. — Мені не зразу вдалося набрати телефонний номер. — За цей час Пеппі міг пристрелити його!

— Не варто так потерпати, — сухо зауважила Аріам. — Таке собаче життя. Рано чи пізно його все одно пристрелять.

Трубку підняв Саммерс. Я коротко розповів йому про все, що сталося.

— Пошліть туди своїх людей, — збуджено сказав я, назвавши адресу міс Гаршт. — Якщо діятимете швидко, захопите банду Крюгера. Та плівка допоможе розколоти їх.

— Будемо діяти! — запевнив мене Саммерс і поклав трубку.

— Може, ще й встигнуть. А тепер — до лікарні! — Я обняв Аріам за стан і легенько підштовхнув. — Ти гарна дівчинка, і ні про що не пошкодуєш. А тепер поквапмося.

— Вважай, що ти мене умовив. — І вона зникла.

У лікарні перед дверима Майриної палати сиділи Кленсі та два агенти. Богля вже забрали.

— Як вона? — спитав я у Кленсі.

Він похмуро похитав головою.

— Доброго мало. Лікар від неї не відходить.

— Туди можна?

— Ще ні. Зайдете, коли буде по всьому.

Мене наче струмом ударило. Поривало все розтрощити в тій лікарні… Але я стримався і, як підтятий, упав на стілець.

— Що це за тип з помідорною пикою? — прошепотів у мене над вухом голос Аріам.

Я не мав бажання навіть відповісти їй.

— Ну й одоробло! Так і кортить нагнати на нього страху!

— Дай йому спокій. Скандал нам зараз ні до чого.

Кленсі підійшов ближче і кинув на мене підозріливий погляд.

— Щось сталося? — поцікавився він своїм славнозвісним проникливим тоном.

— Чому ви так вирішили? Вже й поговорити з самим собою не можна?..

В цю мить від Майри вийшов лікар. Я враз підхопився.

— Можна її побачити? — стривожено запитав я.