Джеймс Чейз - Міс Шамвей і чорна магія

— Рибонько моя, ти завжди маєш слушність. Я справді дурень. І не просто дурень, а дурень у квадраті.

— Тебе порішать, якщо застануть тут, — занепокоєно промовила Майра.

— Не треба такого казати. А то ще, гляди, твої слова підбурять когось на лихий вчинок. Тепер, люба моя, трохи послухай мене. Твоє становище анітрохи не краще за моє.

— Що ти хочеш цим сказати?

У кількох словах я розповів їй про смерть Дона Анселя і звинувачення, яке нависло над нею.

— Тобі треба негайно десь сховатись. І то якомога швидше! Скажеш Віскі, куди ти підеш. Потім він перекаже мені.

— Я тебе не покину! Зараз пошукаю щось гостре. Може, вдасться якось розірвати ланцюг.

— Не гай часу! Я сам винен. А може, мені нічого й не зроблять.

— Я залишуся тут, — рішуче мовила вона і раптом голосно скрикнула.

— Що таке? Що з тобою? — Мене стривожив вираз її обличчя.

Майра простягла до мене руки. Вони тремтіли.

— Тобі погано? Тримайся, серденько!

Забувши про ланцюг, я спробував ступити до неї, але ланцюг рвонув мене назад.

— Зі мною щось діється, — розгублено мовила Майра.

Потім я побачив щось жахливе. Не подумайте, що розповідаю казочки. Я сам ледве вірив у те, що діялося.

Мені здалося, що я втрачаю зір. Майра почала розпливатись. Обриси її постаті розмились, неначе на поганому фотознімку, риси обличчя мовби стерлись.

— Що з тобою?! — вигукнув я, відчуваючи, як нестямно калатає моє серце.

Відповіді не було. Розмите зображення і далі плавало в мене перед очима, потім я побачив щось рухоме, наче хмарка випливла з-поза її тіла.

Вам знайомі фантастичні фільми, в яких люди раптом стають прозорими? Саме таку штуку я й побачив перед собою. Я відчував такий страх, якого не відчував ще ніколи в житті.

Мало-помалу прозора постать ставала дедалі темнішою, і ось поруч виникла друга Майра — точнісінька копія першої, — вдягнена лише в трусики з білого атласу й ліфчик.

Певна річ, це була Аріам. Вони стояли поряд і здавалися відображенням одна одної.

Майра відступила, нажахана не менше за мене.

— На вас що, моя білизна?

Аріам задоволено оглянула себе.

— Треба ж було мені в щось одягтися, — зухвало заявила вона. — Я маю на ці речі таке ж право, як і ти. — Потім глузливо поглянула на мене й запропонувала: — Не соромся. Дивись уважно!

Я відвів погляд.

— Принаймні, — мовив я кволим голосом, — у такому вигляді ти не загубишся в юрбі.

— Але це ж я! — крикнула приголомшена Майра.

— Авжеж, — погодилась Аріам. — Ми ділимо одне тіло.

Майра затулила обличчя руками.

— Жахливо! Що мені робити?

— Нічого, — посміхнулась Аріам. — Просто ми дві сторони однієї натури.

— З натурами — це ясно, — втрутився я. — А як же двоє тіл? Це трохи збиває з пантелику.

— Цей фокус вийшов у Кінтля неперевершено. У нього було дуже розвинене почуття гумору. Здорово придумав старий! Мені набридло ділити одне тіло на двох. Як на мене, то краще мати своє власне.

Майра підбігла до мене, вхопила за руку. Вільною рукою я обняв її за стан.

— Не хвилюйся, — шепнув я. — Цей кошмар тобі тільки сниться. Уві сні й не таке буває!

— Е ні! — заперечила Аріам. — Тобі давно час знати: я — частина тебе. І я тебе покидаю!

Майра не відводила від неї очей.

— Ви — зіпсута! Яка ж ви зіпсута! Це одразу видно!

Аріам здивовано знизала плечима.

— То й що? Не можуть же всі бути цнотливицями! З чим би люди боролись, якби не було пороків? Без тіні немає світла. І уяви собі, якою манірною кривлякою ти була б без мене!

— Це ви перевернули все моє життя?

— Знаєш, це було нелегко. Зате я зможу тепер відпочити від тебе.

— Ви сказали, що йдете? Не сподівайтеся, що я пущу вас назад.

— Я вернуся коли захочу, — заперечила Аріам, сідаючи на ліжко. — Ти нічого не зможеш зробити.

— То це ви обдурили…

— Що — починає, нарешті, доходити? — посміхнулась Аріам. — Це я заробляла крадіжками всі твої гроші. Згадай-но Джо Крума. Але тепер я від тебе звільняюсь, і дуже з цього задоволена.

Майра почервоніла.

— Мені страшенно прикро все це чути!

— Атож, ти в нас така! Від темних справ її, бачте, коробить! — саркастично промовила Аріам.

— Вам більше не доведеться дбати про мій характер, — похмуро сказала Майра. — Я вижену вас із свого організму, як мікроб. І нізащо не дозволю вернутись!

Аріам знизала плечима.

— А мені не дуже й хочеться вертатись. Особливо після того, що сталося.

Майра пильно подивилася на свою копію.

— Що ви маєте на увазі?