Ю Несбьо - Спаситель

Мьоллер хитав головою й пильно вдивлявся у поволоку туману.

– Утім, там, де все щільно закрито й втаємничено, завжди проростає корінням гнилля. Саме так і трапилось з нами: спершу ці бацили навіяли нам, що треба завозити контрабандою зброю, аби не дозволити, щоб супротивник переважав у цій царині. Ба більше: ми почали згодом продавати зброю, щоб мати кошти на фінансування своєї діяльності. Безперечний парадокс: ті, хто протестував, швидко збагнули, що гнилля взяло гору. Потім ми почали отримувати подарунки. Спершу незначні. Буцімто як заохочення, стимул. Але насправді це був лише черговий етап розпаду, корупція, котра непомітно засмоктує тебе у трясовину, й ось врешті-решт ти сидиш у болоті по самісіньку маківку. І не позадкуєш уже, бо аж занадто багато на тебе компромату назбиралося. Але найгірше – що ти гадки не мав, хто то такі – «вони». Наша мережа складалася з невеличких комірок, які підтримували між собою зв’язок через довірених осіб, що присягалися мовчати. Я й гадки не мав, що Том Волер – один з наших, й що саме він зорганізував контрабанду зброї, й що взагалі існувала людина з кодовим ім’ям Принц. Допоки ти та Елен до цього не докопались. Отоді я й збагнув, що ми вже давно забули свою початкову мету, що вже давно нами керує один-єдиний мотив – жага особистої наживи. Що я – корупціонер. І теж завинив у тому, що… – Мьоллер глибоко зітхнув, -…що загинули такі поліцейські, як-от Елен Єльтен.

Навколо них кружляли, здіймаючись у вихор, клоччя й пластівці хмарин, мелькаючи повз них, – і видавалося, ніби Фльойєн летить.

– Одного дня мені не стало сил терпіти. Я спробував піти. Вони запропонували альтернативу. Вельми просту. Але я за себе не боюся. Боюся лише, що вони скривдять мою родину.

– Тому ти поїхав від них?

Б’ярне Мьоллер кивнув.

– А годинник мені подарував, щоб покласти всьому край? – Харрі зітхнув.

– Я не міг обрати нікого іншого, Харрі, лише тебе.

Харрі похитав головою. Клубок застряг у горлі. Він міркував про те, що Мьоллер сказав минулого разу, коли вони стояли тут, на верхівці гори. Дивовижно усвідомлювати, що всього за шість хвилин від центру другого за обширом норвезького міста людина легко може заблукати й загинути. Достоту так само можна бути, так би мовити, в осередку правопорядку і раптом збитися з дороги й обернутися на того, проти кого борешся. А ще він розмірковував про велику обчислювальну задачу у своїй голові, про безліч великих та дрібних проміжних рішень, котрі призвели до тих останніх хвилин в аеропорту Осло.

– А може, ми з тобою не надто вже й різнимося, шефе? А що як я скажу, що міг би опинитися на твоєму місці?

Мьоллер знизав плечима.

– Випадковості та нюанси – саме це відрізняє героя від лиходія, і так було завжди. Порядність – це чеснота ледаря та людини, позбавленої фантазії. Без порушення закону, без непокори ми б досі жили за феодалізму. Я програв, Харрі, отак програв, і квит. Я мав у щось віру, але осліп, а коли знов прозрів, уже наскрізь просотався корупцією. Так трапляється на кожнім кроці.

Зігнувшись від вітру, Харрі добирав слова. А коли врешті заговорив, голос був чужим та втомленим:

– Пробач, шефе. Я не можу тебе заарештувати.

– Гаразд, Харрі. Я самотужки подбаю про решту. – Мьоллер говорив спокійно, майже втішливо. – Я лише прагнув, щоб ти все побачив. І зрозумів. І, можливо, здобув науку. І по всьому.

Харрі пильно вдивлявся у непроглядний туман, намарне силкуючись виконати прохання свого начальника та друга – побачити все. Він напружено вдивлявся, поки з очей не бризнули сльози. А коли озирнувся, Б’ярне Мьоллера вже не було поряд. І він прокричав у туман його ім’я, хоча й знав, що Мьоллер має рацію: от і все, от і по всьому. Та йому здалося, що все-таки варто гукнути його на ім’я.

 Біблія. Переклад І. Огієнка.

  Бронкс, Квінз – райони у Нью-Йорку.

 Це ваш дзвінок-будильник… (англ.)

 Так, мамо (серб. – хорв.).

 Байдуже (англ. ).

  Гонка біркебейнерів – щорічна лижна гонка між містами Рена та Ліллехаммер, дистанція 58 км, участники біжать з вантажем 3,5 кг; вшановують пам’ять двох біркебейнерів (воїнів громадянської війни в Норвегії в кінці XII ст.), котрі, за переказами, у 1206 р. перенесли цим маршрутом дворічного принца Хокона.

 На добу, адже так, сер? (англ.)