Ю Несбьо - Привид

Холе схилив голову набік.

— А коли ти прийшов до готелю «Леон», ти теж не збирався мене убивати?

Трульс ковтнув слину. Цей тип Харрі Холе запросто міг убити його , це однозначно, чорт його забирай. Всадити кулю у скроню, а потім витерти свої відбитки пальців і вкласти пістолет йому в руку. Слідів вторгнення в помешкання немає. Вігдіс А засвідчить, що бачила, як він повертався додому сам, що йому було холодно і він був самотній. Та ще й повідомив колег, що захворів. На депресію. До такого висновку й прийдуть слідчі.

— А що то за типи заявилися до «Леону»? Люди Рудольфа?

Трульс кивнув.

— Гадаю, вони вирішили, що я надто багато знаю. — Він спробував було розсміятися, але замість сміху вийшов грудний кашель.

Вони на мить замовкли, дивлячись один на одного.

— Що ти збираєшся робити? — спитав Трульс.

— Спіймати його.

«Спіймати». Трульс Бернтсен уже давно не чув цього слова.

— Отже, біля нього будуть якісь люди?

— Три або чотири, максимум, — відповів Трульс. — А може, навіть лише оті двоє.

— Гм, ясно. Маєш іще якісь залізяки?

— Залізяки?

— Окрім отих. — Харрі кивнув на кавовий столик, де лежали два пістолети та автомат М5 — заряджені й готові до стрільби. — Я надіну на тебе наручники й обшукаю квартиру, тож краще скажи відразу.

Трульс Бернтсен зважив «за» і «проти». А потім кивнув на спальню.

Холе тільки головою похитав, коли Трульс розчинив шафу й увімкнув неонову лампу, яка кинула голубе світло на її вміст: шість пістолетів, два великих ножі, чорний поліцейський кийок, кастети, протигаз і так звана рушниця проти демонстрантів — коротке опецькувате знаряддя з циліндром посередині, куди вставлялися балони зі сльозогінним газом. Більшістю із цього поліцейського обладнання Трульс розжився в крамниці, де робилися знижки з урахуванням незначної зношеності товару.

— Та ти просто здурів, Бернтсене!

— Чому це здурів?

Холе тицьнув пальцем. Трульс позабивав у стінку шафи цвяхи й обвів чорнилом обриси кожного смертельного знаряддя. Все мало бути на своєму місці.

— Куленепробивний жилет на вішалці для піджаків? Щоби не пом’явся?

Трульс Бернтсен промовчав.

— Гаразд, — сказав Харрі, забираючи жилет. — Дай мені оту рушницю проти демонстрантів, протигаз та патрони до М5, що лежить на столику у вітальні. І рюкзак.

Харрі прослідкував, як Трульс наповнив рюкзак. Після цього вони повернулися до вітальні, де він забрав М5.

А потім вони зупинилися на порозі.

— Знаю, що ти думаєш, — сказав Харрі. — Та перш ніж кудись телефонувати або намагатися зупинити мене в якийсь інший спосіб, згадай ось про що: все, що я знаю про тебе та цю справу, зберігається в одного юриста. Він уже отримав від мене вказівки, як чинити в тому разі, коли зі мною щось трапиться. Зрозуміло?

«Брехня», — подумав Трульс, але головою кивнув.

Холе розсміявся.

— Гадаєш, я брешу, еге ж? Але ти не можеш бути впевненим на всі сто відсотків, правда ж?

Трульс відчув до Холе глибоку ненависть. Ненависть до його байдужо-поблажливої посмішки.

— А що станеться, якщо ти залишишся живим, Харрі?

— Тоді твої проблеми зникнуть. Я подамся геть, поїду на протилежний бік земної кулі. І більше не повернуся. І останнє… — сказав Харрі, застібаючи довгий піджак над куленепробивним жилетом. — Це ти видалив адресу «Бліндернвеєн, 74» з того списку, який отримав Бельман та я?

Трульс Бернтсен хотів був сказати «ні», наче той автовідповідач, але щось — чи інтуїція, чи якась незакінчена думка — зупинило його. Правда полягала в тому, що він так і не дізнався, де мешкав Рудольф Асаєв.

— Так, — сказав Трульс Бернтсен, і коліщатка його мозку шалено завертілися, обробляючи інформацію. Намагаючись вирахувати, що це означає. «Список, який отримав Бельман і я». Бернтсен спробував зробити висновок. Але його мозок був неспроможний думати достатньо швидко, кмітливість ніколи не була його сильною стороною, йому для обміркування завжди потрібен був додатковий час.

— Так, — відповів він, сподіваючись, що його подив пройшов непоміченим. — Звісно, це я видалив ту адресу.

— А оцю гвинтівку я залишу в тебе, — сказав Харрі, відкриваючи патронник і виймаючи звідти патрон. — Якщо я не повернуся, то її слід повернути адвокатській конторі «Бах і Сімонсен».

Холе гепнув дверима, і Трульс почув на сходах його розмашисті кроки. Почекав, переконуючись, що повертатися він не збирається. А потім відреагував.

Холе не помітив «Меркліна», який стояв прихилений до стіни за шторою біля балконних дверей. Трульс вхопив важку снайперську гвинтівку і рвучко розчинив балконні двері. Поклав ствол на поруччя. Було холодно і мрячно, але найважливішим було те, що не було вітру.