Ю Несбьо - Леопард

— А складаний стілець у штаб-квартирі був режисерським стільцем. Майстра, Сигурда Олтмана.

Сигурд не відповів.

— Але я досі не знав, у чому полягав ваш мотив, — вів далі Харрі. — Сніговик казав мені, що вбивцею керує ненависть. І що таку ненависть зазвичай можна пояснити одною-єдиною, але дуже давньою подією. Мабуть, було у мене передчуття. Язик. Шепелявлення. Тож я попросив одну душевнохвору у Бергені, щоб попорпалася у минулому Сигурда Олтмана. Їй стачило безмаль тридцять секунд, щоб дізнатися у базі Управління реєстрації населення, що ви змінили прізвище, й знайти зв’язок між попереднім прізвищем та присудом за насильницькі дії, який отримав Тоні Лейке.

З віконця джипа вилетіла цигарка, розсипавшись жмутом іскор.

— Тож варто було лише все вишикувати у часі, — сказав Харрі. — Ми перевірили розклад чергувань у лікарні. На перший погляд, на два убивства у вас є алібі. Ви були на чергуванні, коли було убито Маріт Ульсен та Боргні Стем-Мюре. Але обидва убивства було скоєно в Осло, і ніхто у Державній лікарні не спромігся пригадати, чи бачив вас протягом того часу, про який ідеться. А позаяк ви працюєте у кількох відділеннях, вас ніхто не шукатиме, якщо ви навіть вискочите кудись на кілька годин. А дозвілля, гадаю, ви гайнуєте наодинці, і то вдома.

Сигурд Олтман знизав плечима:

— Авжеж.

— Що й треба було довести. — Харрі плеснув у долоні.

— Стривайте, — заперечив Олтман. — Те, що ви розповіли, — то лише історія. У ній немає жодного неспростовного доказу.

— Ет, геть забув, — мовив Харрі. — Пригадуєте фото, які я вам сьогодні показував? Я просив вас їх подивитися, а ви зазначили, що вони липкі?

— То й що?

— Коли торкаєшся таких світлин, відбитки пальців залишаються просто досконалі. Й ваші — геть-чисто тотожні з тими, які ми знайшли на письмовому столі у помешканні Тоні Лейке.

Вираз обличчя Сигурда Олтмана змінювався в міру того, як він усвідомлював сенс сказаного.

— Тобто ви показали їх мені лише для того, щоб я потримав їх у руках? — Олтман, остовпілий, кілька секунд дивився на Харрі. Потім сховав обличчя у долоні. І всі почули раптом — регіт.

— Ви обміркували майже все, — сказав Харрі. — Але чому ж ви не подбали хоч про якесь алібі для себе?

— Мені й на гадку не спало, що я його потребую, — реготав Олтман. — Та й ви, Харрі, все одно б викрили обман, хіба ні?

Очі за скельцями окулярів зволожилися, але це не був відчай, це було смирення. Харрі бачив таке й раніше. Полегшення від того, що тебе викрили. І нарешті є змога розповісти все, як є.

— Імовірно, — мовив Харрі. — Хоча офіційно вас викрив не я. А людина, яка сидить у тому авто, під ліхтарем. Бо саме вона вас заарештовуватиме.

Сигурд зняв окуляри й витер сльози, що виступили від сміху.

— Отже, ви обманювали, коли казали, що я потрібен вам, аби проконсультуватися щодо кетаноміну?

— Так, але я не обманював, коли казав, що ви станете частиною кримінальної історії Норвегії.

Харрі кивнув Бйорну, той блимнув фарами.

Із джипа вийшов чоловік.

— Ваш давній знайомий, — сказав Харрі. — Принаймні ви зналися з його дочкою.

Чоловік наближався до них, він був трохи кривоногий і машинально підсмикував штани. Звичка старого поліцейського.

— Й насамкінець лише одне питання, — мовив Харрі, — Сніговик сказав мені, що вбивця прокрався у моє життя непомітно, можливо, коли я був кволим чи хворим. Як вам це вдалося?

Сигурд надів окуляри:

— Усі пацієнти, яких привозять у лікарню, мають зазначити когось зі своїх близьких родичів. Мабуть, ваш батько зазначив вас, бо якось у їдальні медсестра розповідала мені, що у її відділенні лежить батько того, хто заарештував Сніговика, — того самого Харрі Холе. Я вважав, що людина з вашою репутацією, безперечно, приєднається до розслідування такої справи. Щоправда, я тоді працював в інших відділеннях, але я попросив завідуючого відділенням дозволити мені використати вашого батька у проекті з анестезіології, бо він за всіма показниками годиться у цільову групу клінічних випробувань. Я сподівався завдяки йому познайомитися з вами й таким чином бути у курсі подій.

— Тобто стати до мене ближче. Тримати руку на пульсі справи й знов утверджувати свою перевагу.

— Коли ви нарешті прийшли, я насилу стримався, щоб не спитати про хід розслідування. — Сигурд Олтман глибоко зітхнув. — Але мені не можна було викликати підозру. Треба було терпіти, вичікувати, поки здобуду вашу довіру.

— І ви її здобули.