Ірен Роздобудько - Подвійна гра в чотири руки

Море було тихим, далеко на чорному горизонті, що зливався з ним, майоріли ледь помітні вогники пароплава.

Олексій уже був на порозі, як з-за дверей почулися кроки.

Вони прошелестіли, немов осіннє листя, що падає на м’яку землю, але для його слуху цього було достатньо.

Він вимкнув гасову лампу, швидким рухом згріб подушки на ліжку, накрив їх ковдрою.

Сам притиснувся до стіни, поклавши руку до кишені.

Двері, в яких коротко скреготнула відмичка, безгучно відчинилися.

Жовте світло з коридору на мить висвітило тендітну чорну фігурку, що ковзнула досередини.

Фігурка завмерла, роздивляючись накрите ковдрою «тіло», підібралася ближче, схилилася.

Пролунав ледь чутний звук, схожий на коротке дзижчання бджоли.

Олексій наставив на фігурку револьвер і увімкнув світло:

— Сподіваюсь, наступну порцію отрути ви не встигли приготувати, мадам Лібо?

Ванда повільно обернулася.

— Де креслення? — захриплим голосом запитала вона.

— Поспішаєте? — Олексій іронічним поглядом окинув її дорожній костюм. — Власне, я також. Тому пропоную вам негайно віддати мені те креслення, що ви вкрали в убієнного вами ж морського інженера Віктора Передері! Бачте, ми з вами тут у одній справі…

Ванда закусила губу, скривилася, поглядаючи на наставлений на неї револьвер.

— Не дочекаєтесь!

Олексій звів курок.

— Тоді мені доведеться взяти його самому. Повірте, мені це буде прикро, — посміхнувся холодно і зморщився. — Обшукувати небіжчиків — справа неприємна і не зробить мені честі. Краще віддайте самі.

Ванда посміхнулась:

— Ви цього не зробите!

— Ви впевнені? — навзаєм посміхнувся Крапка.

— Так, — кивнула Ванда і додала значуще: — Адже у вас тут є ще один інтерес…

Рука сищика затремтіла.

— Що ви з нею зробили?!

— О, як пристрасно! — засміялася Ванда. — А вона казала, що ви чужі! Не хвилюйтесь так: вона жива. Поки що… Але помре через пару годин, якщо не прийме ось це.

Вона вийняла з декольте крихітну скляну пляшечку.

Олексій опустив револьвер.

— Ваші умови? — тихо вимовив він.

Ванда полегшено зітхнула:

— Так краще… Отже, я вам даю протиотруту, ви мені — друге креслення. І розходимось з миром. Ну як?

— Я не можу дати вам креслення, — сказав Крапка. — У мене його немає!

— Немає? — скинула брови Ванда. — Не вірю. Певно, ви ж обшукали всі речі Айзена — те, чого не встигла зробити я через того дурнуватого ювеліра. Креслення!

Вона простягнула руку.

Олексій з понурим виглядом пройшов повз неї вглиб каюти, роблячи вигляд, що дійсно пішов по креслення.

Ванда з переможним виглядом спостерігала за його згорбленою спиною.

Але то була оманлива мить.

Зробивши кілька кроків, Олексій наблизився до жінки і накинувся на неї, намагаючись видерти з її руки пляшечку.

Але Ванда, ніби очікуючи на подібний підступ, вмить відстрибнула мов кішка і зробила те, на що не очікував навіть такий досвідчений у бойовому мистецтві сищик Крапка!

Нога жінки злетіла високо вгору, і Крапка отримав міцний і точний удар у чоло.

Від болю і несподіванки щодо можливостей тендітної жіночої ніжки Олексій відлетів у протилежний бік каюти і крізь блискавки, що дощем посипалися з очей, помітив, як прочинилися і зачинилися двері.

Кілька секунд приходив до тями, дивуючись, якого прогресу досягло мистецтво кунг-фу, і намагаючись пригадати свої знання в цьому виді східної боротьби.

Був би час, певно, пригадав би! Але часу не було.

І Олексій, усе ще похитуючись, ринувся навздогін.

Побіг порожнім коридором.

Ледь чутний шлейф жасминового аромату, мов путівник, вів на нижню палубу.

Вискочив у темряву і тишу.

Дослухався: крім плюскоту хвиль — жодного звуку.

Керуючись логікою, що мадам запланувала дістатися шлюпки, тихо почав прокрадатися до корми.

Аромат жасмину розчинився в морському повітрі.

Тиша заколисувала.

І заколисала б, якби кішка-Ванда не стрибнула йому прямо на спину, вп’ялася в горло гострими пазурами.

Олексій захрипів, закрутився, намагаючись ски нути зі спини наїзницю і десь у глибині єства радіючи, що цю ганебну сцену не бачить Муся — от би посміялася…

Згадка про Мусю змусила його напружити всі сили, втрачені ще під час нападу в каюті — і Крапка, наблизившись до перил, повернувся спиною, намагаючись скинути кляту «ніндзя» у воду.