Марина Гримич - Острів Білої Сови

Бажання їхати додому серпантиновою дорогою Софія не мала. Тому вони вирішили перебути годинку-дві в центрі містечка, тим більше, що біля паба було запарковано багато машин і звідти долинав якийсь шум. Таке бувало, коли відбувався матч з хокею: в пабі був великий телевізійний екран, і мешканці приходили сюди на колективний перегляд.

Однак тепер було літо… Софія дивувалася: що могло їх зібрати докупи?

Роберт пішов «на розвідку» і дуже швидко вискочив назад, махаючи рукою: іди швидше сюди.

Всередині їй відразу стало зрозуміло, у чому річ: показували перший тур народного змагання «Країна має таланти», в якому, вочевидь, мала взяти участь Роуз-Мері.

Паб був просто забитий простими рибалками. Одні з них займалися малим рибальським промислом, з якого можна було лише вижити, однак ніяк не забагатіти. Молоді хлопці переважно вже наймалися на більші рибальські судна. Це була трохи краще оплачувана, проте все ще важка і брудна робота. І ось ці чоловіки, які, в принципі, не мали зайвої копійки, все-таки зібрали гроші, хто скільки міг, і відправили Роуз-Мері на конкурс.

І от вона з’явилася на екрані.

— Подивіться, подивіться, вона в моєму платті! — вигукнула Елен.

На неї всі зацитькали.

— Красуня… — прокоментував хтось.

Насправді Роуз-Мері мала жахливий вигляд. Вона випливла на сцену в саморобному платті, як біла мара, і стала перед екраном. Її дуже погано освітлювали, її потрійне підборіддя здавалося масивним і потворним. Її маленький ротик, носик-дзьобик і ріденьке волоссячко на голові робили її подібною до… так, до сови, до гігантської сови.

Очевидно, таке саме неприємне враження вона справила і на журі. Софія прочитала це на їхніх скептичних обличчях. Члени журі іронічно перезирнулись і скорчили саркастичні гримаси.

Тут заграла музика. Це був Моцарт, «Севільський цирульник».

Софію охопило хвилювання. Вона раптом відчула себе частинкою цієї рибальської спільноти, для яких Роуз-Мері була не потворна гігантська сова, а справжня Примадонна.

Роуз-Мері відкрила маленького совиного ротика, і… звідтіля полилися просто божественні звуки. Вона співала арію Розалінди. Софія ніколи в житті не чула віртуознішого виконання. Абсолютно чистий звук, ідеальна техніка.

Оператор навів камеру на суддів: у них просто щелепи повідвисали. Ці чистенькі, вилизані сноби, які могли собі дозволити кривити невдоволені й іронічні міни щодо тих, хто не відповідав їхнім штучно сконструйованим стандартам, були шоковані. Ні, вони не просто були шоковані, це надто м’яке слово для означення того, що побачила Софія, вони були прибиті шоком. Вони були розчавлені.

У пабі стояла мертва тиша. Рибалки, які чули Роуз-Мері щонеділі в церкві й щиро вірили в те, що вона справжня співачка, слухали її, затамувавши подих. Вони не ворушилися, неначе боячись, щоб це не збило Роуз-Мері з ритму, щоб, не дай Бог, вона не сфальшивила, не поперхнулася, не розгубилася. Для них це була справа життя і смерті. Це була сутичка їхнього маленького ізольованого світу з великим і чужим, який вважає їхній маленький світ відсталим і навіть потворним.

Коли Роуз-Мері закінчила, паб вибухнув вигуками і аплодисментами.

Журі сиділо приголомшене. Коли чистенькі сноби натисли на велику зелену кнопку, мовляв, Роуз-Мері прийнято до другого етапу, чоловіки в пабі поскидали свої капелюхи з великими крисами і замахали ними в повітрі, а жінки почали витирати очі від сліз білими хусточками.

Софія й собі помітила, що в неї мокре від сліз обличчя.

Роуз-Мері повернулася на острів Білої Сови наступного дня і відразу ж почала готуватися до другого туру. Софія вирішила особисто зайти до неї додому і передати досить пристойну суму на її наступну подорож.

Була п’ятниця, по ідеї, Роуз-Мері мусила бути на робочому місці, але мер містечка дозволив їй не ходити на роботу, причому зарплата її зберігалася. Це суперечило всім бюрократичним правилам, однак відповідало законам людяності, які все ще були живими на цьому острові. Інша помічниця мера — молода дівчина — сама зголосилася працювати і за себе, і за Роуз-Мері. Софія бачила, що кожен мешканець острова вважав участь Роуз-Мері у конкурсі особистою справою.

Роуз-Мері жила недалечко від Штурвалу старого Джо в маленькому мальовничому будиночку, пофарбованому яскраво-синьою фарбою і з білосніжними мережаними фіранками на вікнах. Перед хаткою зеленіла акуратно підстрижена травичка. Софія замилувалася.