Владимир Кашин - День народження (на украинском языке)

_Магнiтофон._ Що про неї сказати. Про неї - нелегко. Надто вона правильна, калiграфiчна, як пiдручник чистописання. Вiд того i здається далекою, майже нереальною.

_Еврика._ Досi її й справдi немов вiдгороджував вiд нас паркан iз непiдкупної чесностi i порядностi... Але ось ця iсторiя з Вiктором вселила менi тепер деякi сумнiви (до Танi). Слухай, може, вiн чiплявся до тебе на танцмайданчику, липнув, а ти просто оборонялася i ненароком... По закону за оборону не судять... Особливо якщо дiвчина... Адже так, товаришу слiдчий?.. Якщо, звичайно, була межа...

Таня мовчить.

_Еврика._ Говори!

_Таня_ (нi до кого не звертаючись). Менi холодно. (Обiймає себе руками).

_Магнiтофон_ (до Еврики). Не чiпляйся до Танi!

_Еврика._ А ти, либонь, чи не закоханий в неї, як Денис?

_Денис_ (схвильовано). Я тож прошу тебе, Еврико. Облиш свої жарти. Тут справа серйозна.

_Лада._ А про себе Магнiтофончик забув iз скромностi?

_Магнiтофон._ Себе не видно без дзеркала. (До Геннадiя). I взагалi, товаришу слiдчий, чи не здається вам, що вже почалося у нас словоблудство. Це з переляку, мабуть...

_Геннадiй._ Я не кваплюся. Поговорiть. Так потроху всi нарештi й познайомитеся по-справжньому. (До Лади). Ладо, а де ви працюєте?

_Лада_ (пихато). У Будинку моделей. Демонстранткою. (Пiдводиться, повертається). Хiба не видно?

_Еврика_ (до Геннадiя). Лада працює красунею. їй пощастило в життi. Можемо всi вiдрекомендуватися, якщо цiкаво. Я, наприклад, скромний службовець з книжкової бази... Магнiтофон - годинникар. Маленьке вiконечко у великий свiт з вивiскою: "Гарантiя на шiсть мiсяцiв..."

_Геннадiй._ З Денисом давно знайомi?

_Еврика._ Як вам сказати? Не дуже.

_Геннадiй_ (до Магнiтофона). А ви?

_Магнiтофон._ Скоро чотири роки. З армiї. Нашi лiжка поряд стояли.

_Денис._ З того часу i дружимо. Цей дивак завжди виручав мене. Iнодi через це сам потрапляв у халепу i вiдсиджував на гауптвахтi. I замiсть мене добровiльно нужники чистив. Дивна людина! Загадка природи.

_Магнiтофон._ Нiчого ти, Денисе, так i не зрозумiв. (До Геннадiя). Вiн привiз iз собою кiлька своїх фiгурок. У нього ж золотi руки. I щоб я дозволив рукам, якi вирiзали Кентавра, нужники скребти!

_Геннадiй_ (до Магнiтофона). А чому вами займався карний розшук?

_Денис._ Справа давня. Його годинникова артiль оркестру, звичайно, не мала. В iншi оркестри чужу людину не приймали. От вiн i вирiшив свiй створити, iз вiльних хлопцiв... Але iнструментiв немає, грошей так само. Хотiв у багатих клубiв тим часом позичити. Непомiтно... Але тут мiлiцiя втрутилася...

_Геннадiй._ Музична крадiжка?

_Магнiтофон._ У всякому разi, до суду справа не дiйшла.

_Еврика._ Дзигарики-ходики на поруки взяли.

_Санько-Чорний_ (пiдхоплюється, з викликом). Задля повного комплекту, товаришу слiдчий, я - дармоїд! Уже другий тиждень. А що?! По закону можна тимчасово не працювати!

_Лада._ Нате i мої п'ять, щоб було - десять! Не вибрикуй. Сядь.

_Геннадiй._ А де там ваш Бiлий подiвся? Денисе, пiди-но поглянь.

Денис виходить.

_Санько-Чорний._ Вiн, мабуть, вирiшив за одним рипом i душ прийняти.

Раптом за дверима щось падає, звiдти долiтав несамовитий крик Дениса.

_Денис._ Щеня! Iдiот! Додумався! Йолоп малахольний! (Втягує за комiр Санька-Бiлого до кiмнати, трусить його, продовжуючи кричати. Замахується кулаком). Я тобi зараз як врiжу! Я тебе навчу вiшатися, лушпайка, сопляк! Теж менi - самогубець знайшовся. Ох, iдiот який!.. (Випускає його з рук).

Санько-Бiлий знесилено стоїть серед кiмнати.

_Денис_ (збуджено, до всiх). Заходжу у ванну, а вiн вже вилiз на табуретку, i вiрьовка на шиї... Руки йому помити! (Знову замахуеться на Санька-Бiлого). Убив би гада!

_Геннадiй._ Облиш його.

_Санько-Чорний_ (пiдхоплюється, жахаючись). Бiлий, так, значить, це ти... ти - Вiктора!..

Санько-Бiлий раптом починає несамовито ридати. Його садовлять за стiл. Усi мовчать.

_Майя_ (наливає склянку води). На. Випий води.

_Санько-Бiлий_ (п'є i, впавши головою на стiл, знову ридає).

_Лада._ Я ж казала що кiнець кiнцем вiн сьогоднi зареве!

_Магнiтофон_ (зло). Досить, Ладо! (Смикнувши, знiмає парик з її голови). Може, оце заважає тобi говорити по-людськи.

_Лада_ (вихоплює з рук Магнiтофона свiй парик, розлючено). Хамло! (Мало не плачучи). I всi ви тут хами! Не хочу бiльше вас бачити (пiдхоплюється i йде до дверей).

_Магнiтофон._ Нехай iде. Набридла.

_Геннадiй_ (до Лади). Залишiться!

Лада покiрно сiдає у кутку на диванi, ховає парик у сумочку i починає причiсуватися.

_Геннадiй_ (до Санька-Бiлого). Перестаньте ревти i вiдповiдайте на мої запитання. Ви вдарили ножем Вiктора?