Жорж Блон - Ангел Мертвої річки

— Нічого, крім того, що вже сказав, пане директоре.

— Цій жінці хлюпнули в обличчя сірчаною кислотою?

— А, так! Я про це також казав панові Боде…

— І це не здалося вам незвичайним після всіх отих убивств із автомата? Стара жінка, якій хлюпнули в обличчя сірчаною кислотою, це ж так несподівано! Боде! — звернувся Комб. — Можливо, щось за цим криється, треба з'ясувати…

— Так, шефе, — погодився Боде.

Сигара знову згасла. Цього разу її припалив Боде. Комб зневажливо кинув у мій бік:

— Ну гаразд, Норею, ви мені більше не потрібні.

Хлопці з директорської приймальні дивилися вслід мені із загрозливим спокоєм. Крики Комба, мабуть, було чути крізь двері. Тим часом я спокійно піднявся до бару. Не жалкував ні за чим, що сказав. Це факт, злочини мене не цікавлять. І без того життя — не така то й весела річ. Я старанно, — і навіть зі знанням справи, чом би про це не згадати, — виконував роботу, на яку був найнятий. Чому від мене вимагають іще чогось?

Бар виповнився народом. Гастон не зміг оберегти мій стіл від двох білявих секретарок.

— Я не думав, що ви так швидко повернетесь, пане Норею. Заждіть, зараз я вас обслужу тут, за стойкою. Вам відбивну, пане Норею? Без картки, із справжньою гірчицею…

Я ледве встиг упоратися зі стравою, коли задзвонив телефон.

— Це знову вас, пане Норею. Вас просить пан Комб… до свого кабінету… Так, негайно. Розрахуєтеся завтра, не турбуйтесь…

Я волів заплатити відразу. Знав, що хитрі рахунки Гастона мають тенденцію з плином часу відчутно підростати, мов діти, яких бачиш після довгої розлуки. Крім того, Комб міг зо дві хвилини й почекати. За звичайних обставин я погнав би до нього вітром, але цього дня… Я не хотів, щоб він сприйняв мою поспішність за прояв страху. Повторюю — не відчував за собою жодної провини.

— Сідайте, Норею. Можливо, я трохи погарячкував. Справа, бачите, в тому, що в нас так мало цікавих матеріалів, так мало нагод…

— Я чудово розумію, пане директоре.

Ця несподівана люб'язність не віщувала нічого доброго. Комб схилився над своїм сміховинно широким столом.

— Якого біса ви поховали себе в тому Кретеї?

— Не зміг знайти квартиру в Парижі, пане директоре…

— Це далеко від Парижа?

— Дванадцять кілометрів од собору Паризької Богоматері. Чверть години автобусом від метро «Шарантон-Еколь».

— Це не заважає вашій роботі? Чи ходять автобуси пізно ввечері?

— Часом доводиться чимчикувати пішки. Після боксу — майже завжди.

Позираючи на мене краєм ока, Комб запалив ще одну сигару. Мене завжди дивує, як можна стільки палити натщесерце.

— Отже, Норею, займіться злочином у Кретеї. Згода?

Я мовчав.

— Я вже дав настанови Боде, — провадив директор. — Ви повернетеся туди, розберетеся й складете гарненького дописа: трохи атмосфери в дусі Сіменона, еге ж? На що схожий той Кретей? Бридке передмістя?

— Бридке — не зовсім точне слово, пане директоре. Скорше… мальовниче.

— Ось бачите! — переможно вигукнув Комб. — Мальовниче! Чого вам іще треба?.. Ви нічого не кажете. Ви що, відмовляєтеся писати статтю?..

— Боюсь, я в таких речах не компетентний, пане директоре. Мене взяли писати про бокс, теніс і плавання. Я намагаюся робити це якнайкраще, але…

Комб здійняв руки до стелі:

— Компетентний!.. Компетентний! Як ви це пишете, ком-пе-тент-ний? Та якби я мав тут тільки компетентних людей, моя газета ніколи не вийшла б! Рубрики лишалися б порожні. Нумо, Норею, трохи здорового глузду!..

— Не думаю, що зможу, пане директоре. Колеги з відділу пригод зроблять це краще за мене.

Я усвідомлював, що ризикую своїм місцем, але так було краще. Той, хто раз погодиться піти не своєю дорогою, мов із гори покотиться. Комб роздивлявся мене з певною цікавістю.

— Бісів нормандець, упертий, як віслюк! — пробурмотів він. — А якщо я вам скажу, що не можу зараз розраховувати на відділ пригод? Делангреньє поїхав до Буржа, Варле зайнятий репортажем про злочинний світ і підпільну проституцію, Ланфан займається справою небіжчика без голови з Бове — й задля чого? аби надрукувати тридцять рядків. Ну, гаразд. Лишається Сюер. Сюер просить відпустку, бо в нього хвора дружина, нема хатньої прислуги, він мусить сам доглядати своїх малюків і куховарити, коротше — жах. Якщо ви не поїдете до Кретея, я відмовлю Сюерові, от і все. Але я волів би доручити це вам, бо ви там мешкаєте… Це не завдасть вам великого клопоту. Що там зараз у вашій рубриці?

— Наступного тижня Сердан виступає на звання чемпіона. Тим часом…