Аркадій Адамов - Зашморг

Здесь есть возможность читать онлайн «Аркадій Адамов - Зашморг» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1977, Издательство: «Радянський письменник», Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Зашморг: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Зашморг»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Це збірка пригодницьких творів російських письменників. Головні герої — мужні, досвідчені працівники міліції, які ведуть самовіддану боротьбу з розкрадачами соціалістичної власності, активно й уміло викривають злочинців, борються з пережитками минулого у свідомості окремих людців.
Гострий, напружений, динамічний сюжет творів приверне увагу широкого кола читачів.

Зашморг — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Зашморг», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— А судимі у минулому в вашому колективі є? — запитую я без якоїсь особливої зацікавленості, буденним тоном своїм підкреслюючи, що таке запитання для мене звичне і певною мірою навіть формальне.

— Судимі? Аякже! — відповідає Едуард Семенович. — Само собою, є. Адміністрація до них підходить з особливою увагою та пильністю. Як належить. І тому ніяких ексцесів не помічено. Запевняю вас, я й сам терплячий з ними, як йог, — додає він так сумно, що все попереднє та оптимістичне втрачає, мені здається, половину вірогідності.

— А хто саме у вас такий? — прошу уточнити я і витягаю записник.

— Саме? — перепитує Едуард Семенович і неспокійно совається у своєму кріслі. — Одну хвилинку. Значить, так. Ну, по-перше, це Постников Павло.

Я записую і чекаю, що він скаже далі.

— Значить, Постников, це раз… — мнеться Едуард Семенович. — Хто ж іще?.. Якби тільки один Постников… Значить, так… Постников…

— Гаразд, — милостиво кажу я. — Давайте поки що зупинимося на цьому Постникові. Решту, я сподіваюсь, потім згадаєте. Як він себе поводить, Постников ваш?

Зеліковський помітно підбадьорюється. Очі його втрачають тоскний вираз, погляд пожвавлюється. Він нахиляється до мене і багатозначно вимовляє:

— Зовні він поводиться цілком свідомо.

— Як це розуміти?

— А так. У адміністрації немає до нього претензій. Шиття відмінне. Дами задоволені. Смак, фантазія, лінії… — Зеліковський піднімає руки, відкинувши кисті в боки, як східна танцівниця, і навіть намагається поворушити плечима, зображаючи особливу елегантність крою. — Хорошим кравцем, я вам скажу, треба народитися. У нашому Будинку моделей мої фасони, — наприклад, шикарне вечірнє плаття з розрізом на боці, рукав — кімоно з вишивкою і глибокий виріз на спині, — це плаття одержало приз. Його до Москви возили. На жаль, мало йде. Нерозвинутий смак. Можливо, і трохи дороге. Я вам зараз…

— Пробачте, — перебиваю я його. — Про ваші фасони ми поговоримо потім. От ви сказали, що Постников зовні поводиться добре. Як це все ж таки розуміти?

— Як розуміти? — насторожено перепитує Едуард Семенович, і настрій у нього помітки псується. — А розуміти треба так, що влізти в нього ми не можемо. І ручитися теж. Грубіян, до речі. Непослужливий. Дами народ нервовий, вимогливий, скандальний. Їх наше бурхливе життя такими робить. Плюс природа, звичайно. Треба з цим рахуватися? Неодмінно! Ну, не так вона тобі скаже, ну, серденько своє хворе на тобі зірве, повередує, адже вдома вона всім догоджає. Ну, а ти тут їй догоди. І все терпи. Припустимо, до її фігури пасує цільнокроєне, а їй у голівку запало відрізне. Буває з жіноцтвом таке? Скільки завгодно…

Більше я вже не можу стримувати посмішку і запитую:

— А Постников, значить, назустріч не йде?

— Нізащо! Носи, мовляв, що вимагає фігура, не псуй її. Йому, бачите, більше від замовниці це треба! До речі, й громадський обов'язок свій не розуміє. Цієї осені їздили, наприклад, на картоплю у колгосп, усі як один. А він уперся і — нізащо. Я йому кажу: «Ти дивись, наукові працівника і ті їдуть. Юристи, я дужо вибачаюсь, теж їдуть. А ти?» — «А я, — каже, — хворий. У мене виразка». — «Ну й що? — кажу. — В усіх яка-небудь виразка. А нам обличчя колективу треба показати». Не розуміє. Він хворий! Немов я, приміром, не хворий. А поїхав, хоч потім і на лікарняному був, і страждав.

На пласкому, одутлому обличчі Едуарда Семеновича відбивається ціла гама почуттів: тут і страждання, і сором, і неспокій, і ділова стурбованість. Але над усім цим панує деяка осторога. Це останнє почуття, очевидно, пов'язане з моїм візитом.

— Одне слово, — кажу, — цей Постников завдав вам багато клопоту. Так я розумію?

— Не кажіть, — гучно зітхає Едуард Семенович. — До в'язниці шибеником був і після неї таким самим залишився. Я ж його пам'ятаю добре. Мати вже скільки років у нас працює, швачка. Усі сльози через нього виплакала. Дивитись на неї боляче. Та от вам іще приклад, якщо хочете. Місяць тому приносить заяву: тиждень за свій рахунок. Це наприкінці року! «Навіщо тобі тиждень?» — запитую. «До Москви, — каже, — треба, в особистих справах». — «Які, — кажу, — можуть бути особисті справи, коли в нас кінець року?» Але бачу — він сам не свій. «Не дасте, — каже, — так поїду». І я бачу: поїде. Вб'є мене і поїде. Ну що робити? Довелось дати.

— Це коли ж було? — байдуже запитую я, так байдуже, що, по-моєму, будь-яка людина повинна від такої байдужості насторожитися. Це я, правда, вже потім зметикував, але Едуард Семенович, на щастя, мого хвилювання не помічає. Він і сам вкрай схвильований.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Зашморг»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Зашморг» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Черная моль
Аркадий Адамов
libcat.ru: книга без обложки
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Петля
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Искатель. 1970. Выпуск №5
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Искатель. 1966. Выпуск №4
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Последний «бизнес»
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Инспектор Лосев
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Вечерний круг. Повести
Аркадий Адамов
Отзывы о книге «Зашморг»

Обсуждение, отзывы о книге «Зашморг» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x