Аркадій Адамов - Зашморг

Здесь есть возможность читать онлайн «Аркадій Адамов - Зашморг» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1977, Издательство: «Радянський письменник», Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Зашморг: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Зашморг»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Це збірка пригодницьких творів російських письменників. Головні герої — мужні, досвідчені працівники міліції, які ведуть самовіддану боротьбу з розкрадачами соціалістичної власності, активно й уміло викривають злочинців, борються з пережитками минулого у свідомості окремих людців.
Гострий, напружений, динамічний сюжет творів приверне увагу широкого кола читачів.

Зашморг — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Зашморг», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ніна механічно поправляє перед дзеркалом у передпокої кучеряву каштанову зачіску й нерішуче йде у Вірину кімнату.

Зупинившись на порозі, злякано озирається і сплескує руками:

— Господи, що ж це?!

Не помічаючи мене, Ніна кидається до шафи, розчиняє навстіж її стулки і гнівно оглядає сиротливі, порожні вішалки. Потім квапливо, одну за одною, висуває шухляди, заглядає у них. Губа у неї закушена, очі сухі та сердиті.

— Усе забрали! Ну, геть усе!..

Я показую їй список.

— Та тут половина! — сумно вигукує Ніна. — І тої немає. Ви пишіть, пишіть! Я ж її, як лялечку, одягала. Мені нічого для рідної сестрички не жаль було. А сусідка її вмирала від заздрощів.

І Ніна починає диктувати мені, що вкрадено з Віриної кімнати. Список виходить великий. Ніна дуже докладно змальовує кожну річ. Як це все у неї в голові тримається, я не розумію.

— Ну от, тепер, здасться, усе, — нарешті говорить Ніна, востаннє обходячи кімнату.

Ми сідаємо на тахту, закурюємо, і я запитую:

— Хіба Віра була така непрактична?

— Ще й яка! Ви собі просто уявити не можете. Мука з нею була. І щодо речей, то нічого їй, бачите, не треба! І щодо особистого життя. Усе літала десь за хмарами та принца чекала. Ні, ні! Ви тільки не подумайте, — гірко вигукує Ніна, — Я Вірочку не засуджую. Татко наш її дуже налякав, коли нас покинув. Уявляєте, в артистку закохався! Хіба це любов? Вона ж щодня у театрі пристрасть до когось із чоловіків проявляє. А це даремно не минає. От у них і чоловіки як рукавички. Ну, і нашого татка ця артисточка залишила.

— Батько ваш зараз живий?

— Не знаю, — Ніна спохмурніла. — Він давно вже нам не батько.

— Ну, а Віра так принца й не зустріла? — запитую я.

— Тепер, знаєте, інші принци, — розсудливо каже Ніна. — Вірочка ніяк не хотіла цього зрозуміти. От мій Вітя — не принц! Але він зробить усе, що я захочу. І дістане все. Як у О’Генрі. Я недавно читала. Пам'ятаєте, вона серед зими схотіла персик. І її коханий — він гангстер був — дістав. Навіть стріляв у когось. Оце любов. А вона каже: «Я ж просила апельсин». Уявляєте?

— Чому ви гадаєте, що Віра чекала принца? — цікавлюся я.

— Як «чому»? Вона ж казала. І взагалі… Вона дуже чутливою була. Знаєте, над книжкою навіть іноді плакала. Це вже зовсім смішно. Зараз книжки пишуть, щоб горизонт розширювати, а не плакати над ними. Ви зі мною згодні? Вітя каже, що нервові клітини треба берегти. Нервові клітини не відновлюються. Ви про це коли-небудь чули?

— Так, чув.

— От-от. Я, наприклад, люблю книги, де велика любов, благородна, чиста, щоб хоч на хвилину забутися, злетіти. Філософія, вона для літніх. А от Вірочка по-іншому дивилася. Вона говорила про інтелігентність. А добре одягтися, квартиру гарно умеблювати — це що ж, не інтелігентність хіба? У людині все повинно бути гарне — і тіло, і душа, і одяг. Це ж Горький сказав. Або Чехов, я добре не пам'ятаю. Але хіба я тепер Вірочці що-небудь доведу? — Ніна ковтає сльози. — Хіба вона мене почує?

Ох, багато чогось було недомовлено і не доведено між сестрами! І це навіть зараз гнітить Ніну, не залишає її у спокої.

Ось пішла з життя тиха, скромна, мрійлива, зовсім непрактична дівчина, а з яким хвилюванням і неспокоєм згадують її найрізноманітніші люди, немов розтривожила вона їх чимось.

— Скажіть, — перепитую я, — хто до Віри залицявся, ви не знаєте?

— Ні, — сумно хитає головою Ніна і, зітхнувши, знову витягає сигарету.

Припаливши, вона глибоко і жадібно затягується. Очі її, як і раніше, повні сліз. Вона все ж таки любила сестру і тяжко переживає її загибель.

— Вірочка була жахливо потаємною, — каже Ніна, зітхнувши. — Вона все в собі переживала, слівця з неї не витягнеш. Матуся наша їй завжди казала, коли ще дітьми були: «Не мовчи, розкажи, самій полегшає». А Вірочка стисне губки, насупиться й так іде. Вона ще, знаєте, дуже горда була, — додає Ніна таким топом, немов повідомляє про якийсь гандж або фізичний недолік.

І тон цей нагадує мені зовсім про інше.

— Здається, Віра хворіла? І путівку їй важко було дістати цього року влітку?

— Хто вам це сказав? — ображається Ніна. — Та Вітя яку хочете путівку їй міг дістати. Куди хочете.

— Чому ж вона не поїхала влітку?

— Не хотіла.

— Можливо, начальник не відпустив?

— Та що ви? Він її просто благав. Господи, мені б такого начальника.

— Але чому все-таки Віра не хотіла їхати лікуватися влітку? — запитую я.

— Я ж сказала — не знаю. Але я їй чомусь не вірю.

— Ніно, — серйозно кажу я, — це не просто цікавість, адже ми досі не знаємо, що сталося з Вірою.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Зашморг»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Зашморг» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Черная моль
Аркадий Адамов
libcat.ru: книга без обложки
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Петля
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Искатель. 1970. Выпуск №5
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Искатель. 1966. Выпуск №4
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Последний «бизнес»
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Инспектор Лосев
Аркадий Адамов
Аркадий Адамов - Вечерний круг. Повести
Аркадий Адамов
Отзывы о книге «Зашморг»

Обсуждение, отзывы о книге «Зашморг» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x