Максим Кідрук - Твердиня

Левко туго кліпнув і покосився на Семена. Він ще не відійшов від сну і не міг в’їхати, якого дідька Сьома потягнув його в таку рань дивитись на задурливі квіточки і розповідати про чорну магію.

— Не розумію…

Росіянин зітхнув:

— У журналі «Psychiatry and Clinical Neuroscience» [145] «Психіатрія і клінічна неврологія» — англомовний науковий журнал, що видається японською Спілкою психіатрії та неврології. Станом на 2012 рік IF (impact factor) журналу складає 2,133. був описаний випадок, коли після однієї чашки чаю, завареного на пелюстках бруґмансії, хлопчина ампутував собі пеніс і язик.

— Та ти що… — сонно пробурмотав Левко. — Для чого він це зробив?

Сьома не витерпів і з силою ляснув товариша по лобі:

— Прокинься, Лео! Той хлопчина був у нестямі. Алкалоїди, які містяться у бруґмансії, настільки потужні, що внаслідок вживання настає цілковитий розрив з реальністю. Людина марить і не усвідомлює цього, все здається напрочуд реальним. Якщо галюцинації, викликані іншими наркотичними рослинами, описуються переважно як приємні й безневинні, то всі, хто вживав бруґмансію, в один голос твердять: видіння, спричинені Янгольськими Сурмами, неймовірно моторошні й бридкі.

— Відколи це ти став біологом? — спитав Левко і тут-таки зміркував, що «біолог», мабуть, не зовсім доречне в такому разі слово.

— Глянь уважніше на квітки. Вони тобі нічого не нагадують?

Левко закивав (хоч і не зміг пригадати), а Семен продовжив:

— Вони нічим не відрізняються від квіток дурману. Нашого звичайного дурману. Хіба що пелюстки дурману не такі яскраві, більш бліді.

— Точно! — Перед очима у Левка враз постали подібні рослини, які він не раз бачив у бабусиному селі на Кіровоградщині (тільки там вони мали вигляд великих трав, а не дерев).

— Так я дізнався про бруґмансію. Років два тому надибав у Мережі інформацію про види дурману з більшою концентрацією алкалоїдів, ніж у тих, що ростуть у Росії чи Україні. Зацікавився, став читати. Потім натрапив на згадку про інший рід рослин з тієї ж родини, що й дурман (пасльонові), але з іще більшим вмістом галюциногенів, які зростають переважно у Латинській Америці. Це й була бруґмансія. Здається, в тому самому «Psychiatry and Clinical Neuroscience» писалось, що за 1994 рік в одній тільки Флориді сто дванадцять підлітків потрапили до реанімації через споживання бруґмансії, деякі померли. Рослина спричиняла глибокий транс із кривавими й бридкими ефектами, що іноді призводили до тимчасового безумства. Дерево завдяки яскравим квітам я зауважив першого ж дня, як ми підійшли до Паїтіті. — Семен показав пальцем на деревце, а тоді розвернув Левка до себе: — Чувак, бруґмансія — це ключ до втечі.

Левко нарешті вхопив ідею, але вона йому не сподобалась. Ні разу.

— Як ти пропонуєш…

Росіянин недослухав і відповів, випереджаючи запитання:

— Підкинути в їжу перед обідом. Сатомі допомагає на кухні, вона зможе це зробити. І тоді ти… тобто ми… отримаємо день, щоб вшитися з Твердині.

— Цілий день? — не повірив Левко.

Семенові очі недобре зблиснули:

— Якщо правильно визначитись із дозою, наслідки інтоксикації відчуватимуться на третій день після отруєння. Бруґмансія «погасить» гарнізон мінімум на дві доби. Повір, Лео, ця рослина — страшна і небезпечна штука.

Левко закліпав (тепер значно швидше) і, витягнувши шию, став роздивлятись далеке кущисте деревце, завішане, мов ялинка новорічними іграшками, біло-жовтими квітами. Таке мирне й незагрозливе на вигляд.

— Бляха, до дерева двадцять п’ять метрів. — Українець остаточно проснувся.

— Я знаю. Але якщо ти не хочеш…

— Хочу. Що треба робити?

Сьома якось дивно (приречено?..) посміхнувся.

— Для початку нарвати квіток.

Спускаючись до «нори», Левко поцікавився у приятеля:

— Чому передумав?

Семен спинився і довго мовчав, вдаючи, що зручніше вмощується на костур. Зрештою він сказав:

— Я не передумав. Просто раніше не вірив, що у тебе… що у нас усе вийде.

Слова були далекими від правди. Семен брехав. Росіянин почувався винним перед Левком через те, що не сказав про Ґрема і Сатомі. Проте головною причиною зміни рішення стало усвідомлення, що його товаришів, якщо вони залишаться в Паїтіті, раніше чи пізніше вб’ють. Сьома підозрював, що Х’юз-Коулман лиш вичікує. Він дочекається реакції з Європи з приводу зникнення чотирьох студентів у Перу, подивиться, наскільки активно вестимуться пошуки, після чого зробить усе, щоб скерувати рятувальників (якщо такі будуть) по хибному сліду. Можливо, тоді Джейсону знадобляться тіла Ґрема, Левка і Сатомі, — щоб підкинути на шляху пошукової групи (певна річ, десь дуже далеко від Паїтіті) й інсценувати трагічну загибель мандрівників. Можливо, до цього не дійде. Пошукових загонів може й не бути (хоча Сьома вірив, що Ян зробить усе, щоб спорядити рятувальну експедицію), але навіть якщо будуть, вони не зайдуть далеко. Джейсону лишиться трохи потерпіти, поки пошуки не вщухнуть самі по собі, після чого він з легкою душею позбудеться студентів. Вони стануть зайвими. Його, Семена, зважаючи на нещодавні відкриття, майже напевно лишать живим, проте решта так чи інакше помре.