Максим Кідрук - Твердиня

Левко притисся до ілюмінатора, даючи зрозуміти, що не хоче продовжувати розмову, і не думаючи, як цей рух сприйме Джейсон. Чоловік нахилив корпус іще далі і уперся ліктями в коліна. Він не все сказав.

— Здогадуюся, що в тебе на думці, — вів далі сивочолий, — але не раджу сприймати ситуацію чорнішою, ніж вона є насправді. Ерл Лембе розумів, на що йшов. У контракті, який підписав кожен учасник проекту, є окремий пункт, у якому до відома найманого працівника доводиться, що в разі смертельного поранення, тяжкої травми чи хвороби, що нестиме загрозу життю, на професійну й невідкладну медичну допомогу розраховувати не варто. Так, я знаю, що Ерла можна було врятувати простою операцією з видалення каменів із жовчного міхура (зараз їх проводять малоінвазивним способом, спеціальними маніпуляторами, навіть не розрізаючи черевної порожнини), але я не міг завезти його до хірурга в Куско і поставити під загрозу таємність проекту. Так само я не можу утримувати в гарнізоні Паїтіті операційну на всі випадки життя. Це надто дорого. Лембе знав про камені у себе під ребрами і знав, що у випадку загострення хвороби буде кепсько, та все ж підписав контракт. Хай яким жорстоким здається тобі моє рішення, я діяв згідно з домовленостями. Все чесно, Лео.

«Цікаво, а в угоді було вказано, що після смерті Ерлу вирвуть щелепу, а його самого повісять на дереві, щоб налякати чотирьох дурнуватих студентів, які приперлись у джунглі з іншого кінця світу?» — зі злістю подумав хлопець, утім, тримаючи рот міцно стуленим.

Джейсон відхилився до лівого борту, покосився у вікно і просяяв:

— Здається, прилетіли.

Левко відчув, як вертоліт сповільнився, завис над землею і почав неквапно обертатись навколо своєї осі, вишукуючи місце для посадки. Вони знижувалися під кряж, що півмісяцем випинався з пустелі, у найвищій точці підносячись над плато на тридцять п’ять метрів. Левко встиг розгледіти, що за кряжем простягається неторкана пустка, а потім огляд закрила пелена здійнятої лопатями куряви. Менш ніж за півхвилини колеса гелікоптера торкнулись землі.

Першими, не чекаючи, поки осяде жовто-сіра пилюка, з «Мі-17» вискочили стрільці. Притискаючи гвинтівки до грудей, ґевали кинулись по різні боки від вертольота, відбігли на двадцять кроків, обстежили пустелю в біноклі і тільки після цього дозволили вийти іншим.

Джейсон потягувався, розминаючи ноги. Перуанець м’явся в стороні, явно почуваючи себе некомфортно вдалині від джунглів і своїх побратимів. Штурман Джим Ломбарді і другий пілот Гордон Лі Купер, виждавши, коли спиняться лопаті, заметушились довкола вертольота.

Левко зіскочив на землю і миттю відчув, як пилюка в’їдається в очі. Він закашлявся і став швидко кліпати, щоправда, це лише посилило різь.

До хлопця наблизився Джейсон, недвозначно подзвякуючи сріблястими наручниками.

— Я можу тобі довіряти, Лео? — Джейсон говорив дивним тоном, немов запрошував Левка до втечі. «Давай, Лео, давай, чувак, ти ж майже на волі, зривайся й біжи, а ми всадимо кілька куль у твою гепу, і на одну проблему стане менше». (А потім Х’юз-Коулман полетить назад і розказуватиме Семену, Ґрему і Сатомі, що не хотів Левку зла. «Так сталося, вважайте, збіг обставин: хлоп побіг, надумав утекти, і тим самим поставив під загрозу таємність мого проекту. Все чесно, згідно з домовленостями…») Сивочолий покрутив наручники на пальці. — Я взяв тебе сюди, щоб помалу залучати до спільноти Паїтіті; допомагатимеш вантажити гелікоптер. Оскільки ти новенький і поки що, так би мовити, не освоївся з нашими звичаями, я переживаю, щоб ти не взявся викидати коники. Я можу ускладнити тобі життя, начепивши «браслети»: ти будеш виконувати ту саму фізичну роботу, тільки зі скутими руками. Втім, якщо пообіцяєш не ускладнювати життя мені і не робитимеш пакостей, можемо обійтись без брязкалець.

— Я не тікатиму, — твердо промовив Левко.

— Гм-м… — Джейсон знову взявся за театральні жести: підкреслено вагаючись, він переводив погляд із наручників на хлопця і назад.

— Там, — хлопець кивнув на схід, де були джунглі, — лишились мої друзі.

Не такі вже й друзі, зважаючи на останні події, але кидати їх напризволяще хлопець не збирався. Навіть якщо випаде стовідсоткова нагода.

— Добре. Але затям: те, що відбулося вночі з Семеном, — відбулося востаннє. Більше поблажок не буде. Якщо спробуєш драпонути, здеру з тебе шкуру живцем. — Х’юз-Коулман пошукав очима стрільця, що пильнував східний сектор. — Луїсе! Агов, Лу! — Почувши своє ім’я, ґевал обернувся. — Наглядай за цим шкетом, — звелів чоловік.